Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
В Україні існує певна процедура, яка визначає походження дитини.
Так, у разі, коли дитина народилася у подружжя, між яким офіційно було укладено шлюб, її походження стає автоматичним та зрозумілим: батьком та мати дитини є саме подружжя.
- Однак, аналізуючи юридичну практику можна зрозуміти, що у багатьох випадках дитина може народитися і поза шлюбом.
- У такому разі виникає питання: як визначається таке походження дитини, та хто з юридичної точки зору буде визнаний батьком.
- Як це можна визначити?
- Дана письмова консультація і буде в пригоді при вирішенні такого роду питань.
Для того, аби відповісти на дане питання, варто звернутися до сімейного законодавства, а саме – до Сімейного кодексу України. В нормах останнього можна знайти норму, яка регламентує визначення походження дитини.
Це можна зробити за допомогою декількох шляхів:
по-перше можна подати до відповідних уповноважених органів державної реєстрації актів цивільного стану заяви від фактичної мати та фактичного батька дитини – заява повинна бути підписаною ними обома. Аналіз документі показує, що зазначена заява, яка визначає батьківство дитини може бути поданою і за місцем проживання батьків, або у місці, де зберігаються записи про народження дитини.
Зазначену заяву можна подати до народження дитини або вже після самого народження.
Для того, аби правильно здійснити всі заходи з юридичного походження дитини, потрібно зібрати наступний перелік документів:
- заява обох батьків щодо визначення походження дитини (спільна заява). Такий документ повинен обов’язково бути написаний в письмовому вигляді та мати підписи обох батьків;
- документи, що посвідчують особу (паспорти) від обох батьків;
- квитанцію про оплату державного мита.
Правовий аналіз ситуації свідчить, що у разі, коли такі документи та заява через певні обставини, поважні причини не подається самими батьками, такі дії можна зробити, у разі звернення до представника.
- Але у такому разі слід пам’ятати, що заява, яка подається через представника повинна бути завіреною нотаріусом.
- А дії самого представника повинні мати легальний характер та відбуватися через відповідний документ – довіреність.
- При написанні такої заяви на визначення походження дитини слід зазначити і про бажане прізвище для дитини.
- Сімейним кодексом України визначається що прізвище дитини може бути і прізвищем матері дитини чи її батька. Крім того, для батьків існує можливість обрати подвійне прізвище.
- Прийняти батьківство над дитиною може чоловік, який з матір’ю дитини не перебуває у шлюбних відносинах, або чоловік, який перебуває у шлюбі з іншою жінкою, адже це його право на батьківство.
Варто звернути увагу, що у разі, коли така заява про визнання батьківства подається особою, яка є неповнолітньою, у такому разі ДРАЦС має здійснити заходи повідомлення про це представників неповнолітнього батька (його батьків чи родичів, опікуна чи піклувальника).
Можна зробити юридичний висновок і про інший шлях визначення походження дитини. Так, у разі, коли фактичний батько не хоче здійснювати заходи визнання свого батьківства, таке визнання можна здійснити за допомогою судових органів.
