Дата публікації: 13.07.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
В юридичному середовищі досить часто можна почути про те, що клієнти, коли звертаються за юридичною допомогою, вживають такі терміни, як «прописка». Що означає це поняття, чи є воно тотожним з поняттям «реєстрації місця проживання особи» будемо розбиратися детальніше, а дана письмова консультація в цьому допоможе.
- Саме таке поняття як «прописка» має свої корені ще з радянських часів адже такий термін був закріплений ще після Першої Світової війни.
- Суть полягала в тому що існувала процедура «прикріплення» певної особи до якогось визначеного місця її перебування (проживання).
- Така прописка була обов’язковою для всіх процедурою через те, що без її наявності особа не могла жодним чином влаштуватися на роботу, або звернутися за медичною допомогою.
- На території України таку процедуру використовували аж до 2001 року, адже саме в цей рік Конституційним Судом України зазначена процедура «прописки» була визначена, як неконституційна. Зазначена процедура втратила чинність.
- Далі вітчизняним законодавчим органом був прийнятий закон, який визначає норми, що регулюють відносини в сфері вільного вибору пересування особи (вільного вибору проживання). Саме таким нормативно-правовим актом було вперше за історію незалежної України визначені основи добровільної реєстрації особи, що пов’язано з місцем її проживання або перебування.
Таким чином здійснюючи правовий аналіз документів можна зробити юридичний висновок про те, що на зараз в Україні на законодавчому рівні не існує поняття «прописки», а лише «місце реєстрації».
Роблячи правовий аналіз ситуації можна прийти до цікавого питання: чим же відрізняється чинне поняття реєстрації від так званої в минулому прописки?
Отже, по-перше у реєстрації та прописки можна відокремити зовсім різну мету: сама прописка була потрібна для того, аби виконати мету контролю за розміщенням населення (їх пересування тощо).
Натомість мета реєстрації – процедура, що пов’язана з встановленням зв’язку між державою та особою. Тут не існує мети слідкування чи обмеження пересування громадян по українській території.
Також слід сказати, що раніше в радянські часі місцеві органи видавали певні дозвільні документи (дозволи для проживання), саме тому прописка прикріплювала громадян на певну визначену та дозвільну територію.
Реєстраційні процедури не визначають таких обмежень, а сам власник нерухомого майна має право реєструвати у своєму домі чи квартирі наприклад, будь-яку особу, яку захоче.
Процедура прописки не давала таку можливість. Раніше можна було «прописати» лише родичів.
Також слід відзначити про питання обов’язковості прописки? ЧИ існують норми, які дозволяють особам не здійснювати реєстраційні дії?
Так, реєстрація місця перебування чи проживання в Україні є обов’язковою. Так, до обов’язку громадян України також входить те, що останні мають повідомити про зміну місця перебування або проживання – відповідні уповноважені органи. Зокрема, таке правило встановлено і Постановою КМУ від 07.02.2022 №265, що визначає певні питання реєстрації та декларування місця проживання осіб.
