Дата публікації: 05.06.2024
юрист, 23-річний досвід роботи у сфері примусового виконання.
Позбавлення батьківських прав є покаранням у сімейному праві, яке застосовується до батьків, якщо вони не можуть виконувати свої обов'язки щодо дітей. Його можна працевлаштувати лише в судах і на умовах, визначених Сімейним кодексом України.
ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:
- 1. дитина без поважних причин не була виписана з пологового відділення лікарні чи іншого закладу охорони здоров'я і не виявляла до неї батьківського піклування протягом шести місяців.
2. нехтують своїм обов'язком щодо виховання дитини та/або забезпечення отримання дитиною повної загальної середньої освіти;
3. неповага до дитини;
4. є постійними алкоголіками або наркоманами.
5. вдаватися до будь-яких видів експлуатації дітей, примушувати їх жебракувати та кочувати.
6. визнаний винним у вчиненні злочинних умисних дій щодо дитини.
2. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав на підставі положень частини першої статті лише за їх повноліття.
3. Один із батьків може бути позбавлений батьківських прав щодо всієї або лише однієї дитини.
4. При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав суд враховує відомості про здійснення утримання сім'ї (особистого утримання) у разі такого утримання.
5. Якщо суд визнає в діях батьків або одного з них наявність складу кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Це дозволить розпочати досудове розслідування в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав, після виконання якого суд направляє реєстрацію народження дитини до державного відділу цивільного стану.
Спори про підсудність справ про позбавлення іммігрантів батьківських прав. Відповідно до статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" щодо тлумачення міжнародного приватного права цей Закон особливо стосується юрисдикції судів України щодо справ з іноземним складом.
Якщо міжнародний договір України передбачає інші принципи, ніж зазначені в цьому Законі, застосовуються принципи цього міжнародного договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Зміст частини другої статті 3 ЦПК вказує на те, що правила щодо підсудності, які містяться в міжнародних договорах, мають перевагу над внутрішнім правом, яким керуються.
Сьогодні спір щодо підсудності вирішується ст. 497 ЦПК України, яка ґрунтується на положеннях цього Кодексу щодо підсудності судам України цивільних справ, які мають іноземний склад, є підставою обов'язковості договору, яка випливає з Верховної Ради України.
Можливо, в обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам допомагає пункт 2 цієї ж статті у визнанні належної підсудності справ з іноземним складом. 76, яка надає правомірність повторного розгляду справи в українському суді, якщо відповідач перебуває або має місце проживання чи роботи в Україні.
Стаття 77 Закону описує ситуації, у яких виключно судам України підсудні справи, які мають іноземний склад, свідчить про те, що український законодавець у цій сфері прив’язаний до місця проживання дітей та їхніх батьків, несе відповідальність перед суд для правовідносин між ними.
Таким чином, з норм спеціального закону можна зробити висновок, що єдиний вихід, доступний для Позивача, який є громадянином України, це звернення до українського суду зі скаргою на одного з батьків, який є іноземцем, це може статися, коли Відповідач має постійне місце проживання в Україні або місцезнаходження на її території.
Кваліфікований адвокат чи юрист Юридичного сервісу «Консультант» надасть кваліфікований правовий аналіз ситуації та допоможе при складання необхідних документів. Послуги юриста або послуги адвокати, при підготовці та подачі документів в категорія сімейних правовідносин є доволі суттєвими. Судовий процес в вказаній категорії справ може бути тяжким та довготривалими, у зв"язку з чим послуги адвоката при супроводі таких справ є вкрай необхідними.
