Дата публікації: 26.06.2024
Арешт як процесуальна дія
Вступ
Арешт є одним із найбільш серйозних і водночас найбільш поширених заходів кримінально-процесуального примусу, що застосовується органами досудового розслідування та судом до підозрюваних, обвинувачуваних та інших учасників кримінального провадження. Незважаючи на свою важливість, процедура арешту та її правова регламентація часто викликають дискусії серед науковців та практиків. У цій статті ми розглянемо сутність арешту, його правове регулювання та гарантії забезпечення прав і свобод осіб, до яких він застосовується.
Поняття та види арешту
Згідно з чинним законодавством, арешт - це тримання особи під вартою на певний строк за судовим рішенням. Арешт застосовується з метою запобігання спробам ухилитися від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню або продовжувати злочинну діяльність.
Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає два основні види арешту:
- Тримання під вартою як запобіжний захід. Це найсуворіший вид запобіжного заходу, який обирається слідчим суддею, судом у випадках, коли існують обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
- Арешт майна. Це вид тимчасового обмеження права власності, який застосовується для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна або стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Окрім цих основних видів, кримінально-процесуальне законодавство також передбачає арешт як тимчасове обмеження права особи на свободу пересування (затримання) та арешт як запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Правове регулювання арешту
Процедура арешту регулюється в першу чергу Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, глава 18 КПК визначає підстави, порядок обрання, оскарження та скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окремі питання, пов'язані з арештом майна, врегульовані главою 17 КПК. Затримання особи регламентується ст. 207-213 КПК.
Крім того, важливе значення для правового регулювання арешту мають й інші нормативно-правові акти:
- Конституція України, яка гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29);
- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5);
- Кримінальний кодекс України, який встановлює підстави для застосування арешту майна.
Також певне значення мають постанови Пленуму Верховного Суду України, що надають роз'яснення з питань застосування законодавства при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Гарантії прав і свобод при застосуванні арешту
Попри те, що арешт є серйозним обмеженням прав і свобод особи, кримінально-процесуальне законодавство встановлює низку важливих гарантій, покликаних забезпечити дотримання прав людини при його застосуванні.
По-перше, це процесуальні гарантії. Арешт (за винятком затримання) може бути застосований виключно за рішенням суду. Рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою приймається слідчим суддею, судом за клопотанням сторони обвинувачення. Таке рішення повинно бути вмотивованим та містити посилання на конкретні обставини, що обґрунтовують необхідність обрання саме цього запобіжного заходу.
По-друге, законодавство передбачає часові гарантії. Строк тримання під вартою як запобіжного заходу є обмеженим та залежить від тяжкості інкримінованого злочину. Строк арешту майна також має певні часові межі.
По-третє, важливою гарантією є право особи на оскарження застосованого до неї арешту. Рішення про обрання, продовження чи зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть бути оскаржені підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником. Рішення про арешт майна також може бути оскаржене власником майна.
Також варто згадати про медичні, побутові й інші гарантії прав осіб, щодо яких застосовується арешт. Зокрема, закон передбачає право заарештованого на медичну допомогу, побачення з близькими особами, отримання передач тощо.
Висновки
Арешт є одним із найважливіших заходів кримінально-процесуального примусу, застосування якого суттєво обмежує права та свободи особи. Водночас, кримінально-процесуальне законодавство встановлює низку важливих гарантій, спрямованих на забезпечення дотримання прав людини при застосуванні арешту. Ці гарантії включають як процесуальні вимоги до порядку застосування арешту, так і часові та інші обмеження, а також можливість оскарження рішень про арешт. Загалом, арешт є необхідним інструментом забезпечення ефективного кримінального провадження, однак його застосування має суворо відповідати вимогам закону та принципам верховенства права.
Можливо Вам буде цікаво прочитати статті на такі теми як: адвокатські запити адвокатський запит відповідь на адвокатський запит вимоги до адвокатського запиту ненадання відповіді на адвокатський запит строки відповіді на адвокатський запит адвокатський запит це розгляд адвокатського запиту про адвокатський запит адвокатський запит зразок зразок адвокатського запиту зразок відмови на адвокатський запит адвокатський запит термін розгляду відповідальність за ненадання відповіді на адвокатський запит
