Невиконання наказу ст. 403 ККУ

Publication date: 26.04.2023

Невиконання наказу — це дія, яка відноситься до списку військових злочинів та тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Звісно, наразі доволі поширеним постає питання про невиконання наказу у військовий час.

Абсолютно зрозуміло, що після 24-го лютого 2022-го року це питання стало задаватися все більше й більше. Адже під час воєнного стану непокора або ж відмова у виконанні бойового завдання дорівнює позбавленню волі строком на п’ять-десять років. Якщо при вчиненні злочину не проявлялися ознаки непокори, але відбулися тяжкі наслідки, то це позбавлення волі строком на п’ять-сім років.

Непокора та невиконання наказу — в чому різниця?

Різниця тут полягає у ставленні винного до своїх дій та їх наслідків:

• Непокора — це відкрита відмова від виконання наказу командира чи начальника. Або ж будь-яка інша умисна відмова від наказів. Адже наказ — це обов’язкова вимога.
• Невиконання наказу не дорівнює непокорі. Тому що не є відмовою, але при невиконанні можуть відбутися серйозні наслідки. Такі як, смерть/тяжкі тілесні пошкодження/втрата боєздатності підрозділу й інше.

Отже, при невиконанні наказу винний навіть не розглядав можливості не виконувати його. Також міг сподіватися на обставини, при яких легше було б виконувати наказ, але, все таки, сподівання не були виправдані. Як раз враховуючи це відбувається відмежовування між статтею 403 Кримінального кодексу України та статтею 402 (частина 2) Кримінального кодексу.

Також досить часто можна почути про зв’язок невиконання наказу та статусу ЗСУ.

Отже, за невиконання наказу статут ЗСУ передбачається покарання, але є нюанс. Обов’язок підлеглого, звісно, це виконувати накази. Та при непокорі (а не невиконанні) командир має право зробити те, що прописано в статуті. Але при отриманні незаконного наказу, їх можна не виконувати (це прописано у 60 статті Конституції України). Адже за цей наказ кримінальній відповідальності підлягає і командир і підлеглий.

• Який наказ вважається незаконним? Є кілька обставин:
• Якщо він відданий людиною, що не має повноважень на це;
• Якщо наказ суперечить чинному Законодавству України;
• Якщо наказ суперечить конституційним правам, а також правам людини й громадянина.

Відповідно, законний наказ це той, який не має в собі вищеперерахованих пунктів.

Також варто зазначити, що наказ завжди має бути правильно сформульований. І загальні вимоги служби (вони містяться в статус, інструкціях й інших документах) не можуть підпадати під статтю 403 ККУ.

Завжди треба з’ясовувати, чи був наказ коректним, точним та зрозумілим. Можливо, він мав якесь подвійне значення? Особливо в таких випадках треба звертатися до відповідного спеціаліста, що знає всі тонкощі та нюанси.

Що робити, коли не встигаєш виконати наказ?

Звісно, часто трапляються ситуації, коли завдання потребує докласти багато зусиль та часу. Якщо військовослужбовець розуміє, що чисто фізично він не встигає виконати наказ, потрібно терміново розповісти про це командиру, який віддав наказ та пояснити причину.

Також можливий варіант, коли ще один командир дає наказ і він стає перешкодою для виконання попереднього. В такому випадку військовослужбовець доповідає про це і невиконання бойового завдання (одного з). Таким чином воно не не вважатиметься злочином, адже один з наказів просто знімається з підлеглого.

Коли пишеться рапорт про невиконання завдання?

Знову ж таки, в тому випадку, коли військовослужбовець усвідомлює, що не встигне або не зуміє фізично виконати завдання — треба писати обґрунтоване пояснення (рапорт). Важливо уточнити конкретні причини, через які виконання завдання є неможливим. І робити це треба оперативно та швидко, адже від цього документу, по факту, залежить подальша доля бійця.

Та якщо сталося так, що військовослужбовця, все ж таки, звинувачують у невиконанні злочину і після рапорту, що йому робити та як можна запобігти кримінального покарання?

Винесенню рішення про невиконання завдання передує службове розслідування. В його ході треба постаратися зібрати та надати максимально можливу кількість доказів, які спростують невиконання бойового завдання. Та якщо і результати службового розслідування незадовільні, треба в обов’язковому порядку звернутися до судового органу, наприклад, з позовом про скасування завдання (якщо воно було некоректно поставлене чи незаконне).

Як можна помітити, в питаннях про непокору та невиконання наказів досить складно розібратися самому, тим більше, у час воєнного стану, коли внесено зміни до Законодавства. В таких випадках є дуже важливим час та знання в юридичній сфері. Якщо Вам потрібна допомога висококваліфікованого спеціаліста, рекомендуємо завантажити наш додаток “Консультант” та залишити свою заяву.