Самовільне залишення частини СЗЧ ст. 407 ККУ

Reading time: 7 minutes Total views: 5315

Наразі через повномасштабне вторгнення на території України та, відповідно, поширення військовослужбовців, часто почалась використовуватися абревіатура СЗЧ. Що розуміється під нею? Тим більше, що вона означає під час воєнного стану? Та які наслідки за собою несе? Якщо коротко, то розшифровується ця абревіатура, як самовільне залишення частини. Як можна зрозуміти по назві, це коли військовослужбовець залишає свою частину або ж територію, на якій знаходиться в службі, без згоди на це (тобто незаконно). Також воно прирівнюється до неповернення на службу після лікування, відпустки або переведення в інше місце.

СЗЧ - це кримінальна справа.

В умовах воєнного стану для строковиків кримінальна відповідальність за СЧЗ настає після трьох діб відсутності. Якщо ж це контрактники, то через десять днів. Але якщо у контрактника друге самовільне залишення частини за період служби, то відповідальність за нього настає теж після трьох діб відсутності (як і в строковиків). Наразі кримінальна відповідальність за цей вчинок дорівнює позбавленню волі строком від 5-ти до 10-ти років. Тобто за счз — стаття 407 (3 частина) Кримінального кодексу України. Та, все ж таки, можна вирішити це питання в залежності від причин через які військовослужбовець змушений був покинути своє місце служби.

Можливі причини самовільного залишення військової частини:

• Конфлікт з командуванням;
• Конфлікт в особовому складі;;
• Особисті причини;

Незнання, як повернутися та пояснити свою відсутність. Важливо знати, що виявлення самостійного та добровільного бажання повернутися до служби, може стати пом’якшуючою обставиною і може дати можливість не відбувати реальну міру покарання, а припустимо, умовну.

А що не вважається самовільним залишенням частини?

• Відпустка та ротація;
• Лікування;
• Прямування до іншого місцерозташування;
• Залишення за дозволом командира;
• Навчання;
• Виконання наказу.

Та ці підстави мають бути офіційно підтвердженими документами чи командиром, відповідно.

Як відбувається розшук СЗЧ?

Найпоширенішим варіантом є службове розслідування. Це відбувається для зазначення правопорушень, їх ступеня, причин та умов. Командир пише письмовий наказ про службове розслідування. Воно триває максимум місяць з дня призначення наказу. І вже за результатами складається акт розслідування. СЧЗ — це завжди наслідки, але які саме?

• Вилучення зі списку особового складу військової частини;
• Зупинка грошових виплат;
• Зупинка різних видів забезпечень (речового, продовольчого та інших).

При СЗЧ зі зброєю черговий військової частини терміново доповідає про зникнення командиру військової частини, а також відразу в оперативні органи чергового ВСП. В будь-якому випадку командир буде змушений вжити заходи для того, щоб затримати правопорушника та доставити його до уповноваженої службової особи (при неможливості зробити це фізично, то хоча б повідомити про затримання та місцезнаходження правопорушника).

Звісно, є й випадки, коли інформація про СЗЧ є фейком.

Інколи трапляється таке, що командування просто не знає про перебування військовослужбовця на лікуванні або ж про участь у якомусь бойовому завданні. При таких обставинах, варто як можна скоріше подати інформацію про причину відсутності, а також докази. Можливий варіант оскарження наказу командира задля припинення досудового розслідування та поновлення на свою посаду.

Також є такий вид ухилення, як дезертирство.

Він полягає в ухиленні не протягом тижня, місяця, двох, а ухилення від військової служби в цілому назавжди. Тобто військовослужбовець керується метою неповернення на службу взагалі. Це і відрізняє дезертирство від попереднього виду ухиляння. Відповідальність за дезертирство у військовий час: Воно також несе за собою кримінальну відповідальність відповідно до статті 408 (частини 4) Кримінального кодексу України. Тільки строк позбавлення волі збільшується і може становити від 5-ти до 12-ти років.

Також іноді відбувається ухилення від служби шляхом симулювання якоїсь хвороби. В такому випадку кримінальна відповідальність регулюється вже статтею 409 Кримінального кодексу України. І передбачає позбавлення волі строком на п’ять-десять років. При цьому, вже не грає ролі кількість днів відсутності військовослужбовця, а тільки те, чи було умисно вчинений злочин. Все залежить від того, чи справді назавжди людині хотілося ухилитися на службі, чи можливо бажання було, все ж таки, тимчасове.

Є деякі пункти, на які варто звернути свою увагу при вивченні цих питань:

• Людиною, яка підозрюється в самовільному залишенні військової частини або ж дезертирстві, обов’язково має бути військовослужбовець. Адже ухилення від військової служби ще будучи цивільною людиною — це зовсім інші стаття (а саме 335 та 336 Кримінального кодексу України);

• Для звинувачення у СЗЧ чи дезертирстві має бути доведене в судовому органі умисне бажання покинути військову службу;

Тож, якщо Вам потрібна консультація та допомога щодо цієї теми, завантажуйте наш додаток “Консультант” і залишайте свою заяву.