Процедура усиновлення дитини в Україні

Дата публикации: 01.07.2020

Усиновлення - це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками і дитиною. Цей процес полягає в передачі батьківських прав та обов'язків від однієї родини до іншої і являє собою прийняття в сім'ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов'язками, як з боку дорослих так і з боку дитини.

Усиновленою може бути тільки та дитина, у якої розірвані юридичні відносини з батьками. Такі діти мають юридичний документ, який підтверджує, що їх батьки втратили батьківські права щодо них. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально завірена відмова батьків від дитини.

Щоб уникнути будь-яких наявних ризиків щодо дитини, а також для забезпечення благополуччя дітей, які можуть бути усиновлені, передбачені обмеження для певного кола осіб. Даними обмеженнями встановлено заборону на можливість бути усиновлювачем.

Зокрема, перелік включає громадян:

1.  які обмежені у дієздатності;
2.  визнані недієздатними;
3.  раніше позбавлені батьківських прав, якщо такі права не були поновлені;
4. які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (аналогічно в питанні опіки) з їхньої вини;
5. які перебувають на обліку або лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
6. які не мають постійного місця проживання та постійного доходу;
7. які страждають хронічними, інфекційними захворюваннями, які можуть завдати шкоди здоров'ю малюка;
8. що не перебувають у шлюбі (крім випадків наявності спорідненості з дитиною);
9. які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та недоторканості, а також за ряд інших кримінальних злочинів;
10. які є особами без громадянства або перебувають у шлюбі з особами, яким заборонено бути усиновлювачами;
11. інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Право на усиновлення мають такі особи:

1. сімейні пари;
2.  один з подружжя, якщо другий не заперечує проти усиновлення;
3. особи, які проживають однією сім'єю без укладення шлюбу;
4. родичі усиновлюваної.

Існує ряд обов'язкових умов для усиновлення:

1. усиновлювачами можуть стати виключно громадяни старше 21 років (виняток становлять родичі усиновлюваної);
2. різниця у віці між усиновлювачем та усиновленою становить не менше 15 років;
3. усиновлення одностатевими парами виключено, батьками виступають тільки чоловік і жінка.
4. 
   

Усиновлення здійснюється в найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, у випадках, якщо один або обоє батьків дитини:

1. померли;
2. невідомі;
3. позбавлені батьківських прав;
4. визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми або оголошені померлими;
5. дали згоду на усиновлення;
6. більше шести місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні;
7. не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.
8. 
   

Першочерговою метою усиновлення є турбота про дітей, позбавлених батьківського піклування, створення для них середовища, характерною для сім'ї (турбота про розвиток дитини, виховання, спілкування з дорослими, матеріальне забезпечення).

Закон не обмежує кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач. Також відсутні будь-які законодавчі обмеження усиновлення за ознакою раси, національності, віросповідання.