Дата публікації: 14.07.2025
Спеціалізуюсь на вирішенні складних правових ситуацій у сфері енергетики, господарського та адміністративного права. Поєдную глибоке розуміння права з практичним досвідом судового представництва, договірної роботи та супроводу бізнесу.
Ввідні дані:
До мене звернувся Клієнт — особа, яка все життя проживала на території України та мала паспорт громадянина України, виданий у місті Маріуполь у 1996 році. У 2023 році він подав до Державної міграційної служби України (ДМС) заяву про зміну прізвища, надавши всі необхідні документи, передбачені законом.
Однак ДМС України відмовило у зміні прізвища, посилаючись на п. 100 п.п. 1 Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року, та зазначило, що «особа не є громадянином України», оскільки за наданими документами неможливо встановити факт належності до громадянства України.
Проблема:
Хоча паспорт громадянина України був виданий у 1996 році, і до 2023 року не виникало жодних сумнівів у правовому статусі Клієнта, ДМС не змогло підтвердити інформацію про громадянство. Причиною стало те, що документ було оформлено в м. Маріуполь, яке, згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року, на момент подачі заяви вважалося тимчасово окупованим.
Це позбавило ДМС доступу до архівних матеріалів та реєстрів, що унеможливило підтвердження фактів, які містилися у старому паспорті. Таким чином, особа була формально позбавлена можливості змінити прізвище та отримати паспорт у новій редакції.
Вирішено:
Після детального аналізу справи було прийнято рішення про звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту — належності до громадянства України, що є підставою для оформлення паспорта громадянина України.
- В інтересах Клієнта я підготувала відповідну заяву до місцевого суду.
У справі було залучено зацікавлену особу — ГУ ДМС України в області, яка відповідала за перевірку громадянства.
Крім заяви, мною були подані:
- заяви про виклик та допит свідків, які підтвердили факт проживання Клієнта в Україні до та після 1991 року;
- заперечення на письмові пояснення ДМС;
- документи, що підтверджують факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.
Цей аргумент був ключовим, оскільки ст. 8 Закону України «Про громадянство України» передбачає, що особи, які постійно проживали на території України станом на 24 серпня 1991 року, автоматично вважаються громадянами України.
Особа отримала:
Суд першої інстанції підтримав доводи Клієнта, визнав юридичний факт його належності до громадянства України та задовольнив заяву в повному обсязі.
- На підставі рішення суду Клієнт отримав новий паспорт громадянина України у формі ID-картки зі зміненим прізвищем.
- Юридичний факт було офіційно встановлено, а сумніви міграційної служби — знято.
Результат:
Юридичний факт належності до громадянства України встановлено в судовому порядку.
Клієнт отримав новий паспорт з актуальним прізвищем, що відкриває повний доступ до адміністративних та соціальних послуг.
ДМС отримала правову підставу для видачі документа, не порушуючи норм внутрішніх регламентів та законодавства.
Прецедент, який може бути використаний в аналогічних справах для осіб, які втратили документи або чия інформація знаходиться в недоступних архівах на тимчасово окупованих територіях.
Цей кейс демонструє, що навіть у складних обставинах — відсутність архівів, зміна прізвища, сумніви з боку ДМС — можна ефективно захистити права особи на громадянство.
Професійна юридична стратегія, зібрані докази та правильне формулювання позовних вимог дозволили досягти позитивного результату у найкоротші строки.
Як юрист з Одеси, я й надалі допомагаю українцям відновлювати свої документи, захищати статус громадянина України та реалізовувати своє право на гідне життя в правовій державі.
