Дата публікації: 18.02.2023
Юрист з десятирічним стажем роботи. Займаюсь складанням договорів, написанням претензій та позовів, супроводжую виконавчі провадження, складаю установчі документи для юридичних осіб, займаюсь державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також надаю послуги адвоката у сферах цивільного та господарського права.
Передмова
Питання мобілізації набуло особливої актуальності в контексті видачі повісток чоловікам. В соціальних мережах тривають жваві обговорення та спори щодо законності роздачі повісток на вулицях. Наразі в суспільстві панують дві точки зору: 1) «вуличний» спосіб призову на службу в армію не є законним; 2) вишукувати призовників на вулицях законом не заборонено.
Мета цієї статті — розглянути процедуру мобілізації через призму закону, та надати відповідь на питання: чи можна виписувати та вручати повістки на вулицях?
Мобілізувати, не порушуючи закон
В Україні не існує жодного спеціального документа, котрий би визначав проведення мобілізації при воєнному стані. Це обумовлене тим, що наша країна раніше ніколи не воювала та не має законів на подібний випадок.
Війна зробила відомим Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак цей документ не містить вказівок, як треба проводити мобілізацію в умовах ведення війни, коли виникає потреба одночасного залучення до армії великої кількості людей. Закон здебільшого розписує загальні умови здійснення заходів, спрямованих на направлення громадян на службу у війську.
Практичним моментам мобілізації, її плануванню, організації та виконанню присвячене Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом. Це Положення напряму не стосується мобілізації в часи війни, однак більше ніде не прописано, як взагалі діяти, призиваючи людину до війська.
Щоб з'ясувати, як має виглядати законна мобілізація, треба розпочати з самого початку — її оголошення.
Підготовка до мобілізації
Правильно підготовлена мобілізація налічує п'ять кроків:
Перший. Президент України видає Указ про мобілізацію.
Другий. Генеральний штаб Збройних Сил України видає мобілізаційну директиву. Цим документом визначається:
-
загальна чисельність осіб, які підлягають призову;
-
розподіл призваних осіб за видами (родами) військ та інших військових формувань;
- порядок проведення призову.
Третій. Спираючись на директиву Генштабу, оперативне командування розробляє власну директиву і план призову. Цей план затверджується командувачем військ оперативного командування. Директива командувача та витяги з плану надсилаються обласним територіальним центрам комплектування (скорочено — ТЦК, центри комплектування).
Четвертий. Обласні ТЦК, на виконання директиви, розробляють план призову в конкретній області та вказівки районним/міським центрам комплектування щодо його реалізації.
П'ятий. Районний/міський ТЦК розробляє власний план призову.
Про план призову
Цим документом визначається, скільки людей необхідно призвати та куди їх треба після того розподілити.
Подібний план має містити:
-
відомості щодо кількості призовників, їх якісні характеристики;
-
розподіл призваних осіб за видами (родами) військ, інших військових формувань;
-
строки добору кандидатів до складу призовної комісії та подання підібраних кандидатур на затвердження: 1) голові районної державної адміністрації, 2) міському голові;
-
графік прибуття громадян для: 1) проведення рентгену легенів; 2) здавання аналізів; 3) проведення медичного огляду; 4) проходження призовної комісії;
-
порядок та строки проведення навчальних занять з працівниками призовної дільниці;
-
перелік лікарень, де буде проводитись: медичний огляд призовників, їх додаткове обстеження та лікування;
-
порядок роботи лікарів, які здійснюватимуть медичний огляд призваних осіб;
-
порядок направлення призовників на обстеження (медичний огляд) до інших лікарень (при потребі);
-
інформацію щодо заходів з виховної роботи з призваними особами (в період їх мобілізації та відправлення до військових частин);
-
порядок підготовки та облаштування приміщень для роботи призовної комісії.
Окрім описаного, районні/міські ТЦК зобов'язані:
-
скласти на призовників іменні списки про їх прибуття на призовні дільниці (за днями, враховуючи графік роботи призовної комісії);
-
провести відбір персоналу, який працюватиме на призовній дільниці;
-
одержати від закладів охорони здоров'я медичні документи призовників: 1) картки амбулаторного хворого, вкладні листки до них, 2) витяги з історії хвороби, 3) дані медичного огляду, що стосуються стану здоров’я цих осіб.
План призову належить складати завчасно, до початку мобілізації. Так само заздалегідь має бути визначено, кого з громадян призиватимуть та у якій кількості. Ці умови впливають на те, як слід здійснювати оповіщення призовників про мобілізацію.
Оповіщення громадян про мобілізацію
Призов до армії розпочинається з видання керівником ТЦК відповідного наказу. Одночасно з наказом видається розпорядження про оповіщення осіб, яких планується призвати.
В розпорядженні вказуються:
-
прізвища та ініціали цих осіб;
-
найменування центру комплектування, до якого слід прибути, адреса його розташування.
До розпорядження додаються вже заповнені повістки — по одній на кожного призовника.
Повістка повинна містити:
-
прізвище, ім'я, по батькові призовника, адресу його проживання;
-
дату та час прибуття до ТЦК;
-
адресу місця розташування призовної дільниці або ТЦК.
Розпорядження про оповіщення та повістки підписуються керівником центру комплектування. Підпис має включати зазначення: військового звання керівника, його прізвища та ініціалів.
Підписання керівником незаповнених бланків повісток законом не передбачено. Будь-яка повістка має бути заповненою завчасно та вручатись громадянину виключно в такому вигляді.
Заповнення повісток на вулиці, в магазинах, на ринках, інших громадських місцях — не є законним способом їх оформлення та вручення. Так само незаконним способом вручення повісток є надсилання їх фотокопій у месенджери, через соціальні мережі, інформування громадян про необхідність прибути до ТЦК телефоном.
Де дозволено вручати повістки
Закони не містять жодних вказівок щодо місця вручення повістки. Видана вона може бути будь-де, але складатись та підписуватись — тільки у центрі комплектування. Без винятків.
Повістка вручається громадянину особисто, під підпис. Для цього на бланку повістки передбачена відривна частина — розписка про отримання. Після того, як громадянин розпишеться за отримання повістки, розписка відривається від бланка та зберігається у ТЦК, в особовій справі призовника.
Розписка є підтвердженням отримання повістки громадянином. Тому, якщо її надсилають поштою, вкладають у поштову скриньку, приклеюють на двері квартири, передають через сусідів, — це не вважається належним способом вручення. Немає розписки з підписом громадянина — вручення повістки не було.
Які особи мають право видавати повістки
Право вручення повісток надано лише працівникам центрів комплектування, тому що на них покладено обов'язок з проведення призову громадян на військову службу.
Окрім них, до видачі повісток можуть бути залучені працівники (посадові особи) органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, державних та приватних закладів освіти. Вони можуть вручати виключно заповнені повістки, перевіряти документи в громадян та самостійно заповнювати чисті бланки повісток права не мають.
Видавати повістки не можуть інші суб'єкти (бійці територіальної оборони, працівники поліції, звичайні військовослужбовці, які не є працівниками ТЦК, учасники добровольчих військових формувань). Вони можуть лише супроводжувати працівників центрів комплектування при врученні ними повісток, виконуючи при цьому надані законом повноваження.
Висновок
Війна створила значні складності для країни та громадян. В цей час юридична допомога під час війни набуває особливого значення. Юрист в умовах війни - незамінний помічник, який допоможе захистити ваші права від порушень.
Отримати допомогу юриста під час військових дій - не така складна справа, як вдається спочатку. Звертайтесь до юридичного маркетплейса "Консультант". Наш сервіс допоможе вам не тільки отримати юридичну консультацію під час війни, а й знайти адвоката для постійної співпраці.
