Дата публікації: 21.03.2024
Навчаюсь на третьому курсі Державного університету економіки і технологій. Спеціалізуюсь на договірному, господарському та корпоративнмоу праві, зокрема, надаю консультації та пишу фахові статті.
Зважаючи на те, що в нашої країни досить потужний аграрний потенціал, великого значення набувають договори, що укладаються в порядку здійснення сільськогосподарської діяльності. Одним із таких договорів є договір контрактації сільськогосподарської продукції за яким виробник продукції бере на себе забов’язання передати іншій стороні, контрактанту вироблену продукцію у той строк, і в тій кількості та асортименті, що визначається сторонами при укладенні договору, а контрактант в свою чергу, забов’язаний прийняти і оплатити продукцію, а також сприяти виробникові у виробництві (ст. 272 ГКУ). Досить активно даний договір використовується в сфері державних закупівель сільськогосподарської продукції. Виходячи із вищенаведеного визначення договору, можна стверджувати про те, що основним сторонами його є виробник (ФОП, юридична особа), що спеціалізується а виробництві сільськогосподарської продукції та замовник (державний орган, державне підприємство та ін. суб’єкти господарювання).
Особливості договору контрактації сільськогосподарської продукції:
Основними ознаками договору є те, що він укладається з приводу продукції, якої на момент укладення ще не існує, адже якщо виходити із визначення слова контрактація, то це є забов’язанням щодо виготовлення, поставки продукції, надання гарантій її купівлі у майбутньому. Ще однією характерною ознакою даного договору є те, що виготовлення продукції та її поставка здійснює виробник за договором. Звичайно, варто враховувати й те, що сама поставка не здійснюється одразу після укладення договору, а через деяких тривалий час. Щодо правих ознак, то до них можна віднести: консенсуальність, двосторонність та відплатність. Предметом договору може виступати виключно сільськогосподарська продукція, тобто така, що підлягає вирощуванню, виробництву, розведенню самими виробником та може перебувати у сирому стані, або ж після первинної обробки. Ключовим значенням для будь-яких договорів є істотні умови, і законодавство чітко встановлює їх перелік, а саме:
• Вид продукції, її асортимент. Також необхідно зазначити допустимий вміст шкідливих речовин в залежності від виду продукції.
• Кількісні характеристики тієї продукції, яку повинен прийняття контрактант.
• Також необхідно обов’язково визначати як ціну за одиницю продукції, так і загальну суму договору.
• Порядок та умови, відповідно до яких здійснюватиметься поставка продукції, а також строк її здачі-приймання.
• Обов’язки заготівельника, тобто контрактанта щодо сприяння у виробництві продукції її транспортуванні.
• Відповідальність сторін за невиконання договірного забов’язання та інші умови.
Окрім загальних положень все ж варто зазначити і про ризики, які існують при укладенні даного різновиду договорів. Оскільки обов’язки щодо вироблення, вирощення, виробництва лежать саме на виробнику, то такі форс-мажорні обставини як повені, буревії та інші погодні умови, воєнні дії, епідемії – все це створюватиме перешкоди для виконання умов укладеного договору. Тому обов’язково варто зазначити перелік форс-мажорних обставин, які звільнятимуть від відповідальності за невиконання договірних забов’язань. Законодавством також встановлені й особливості щодо виконання умов договору а конкретніше це стосується виробника який повинен завчасно повідомити контрактанта (за 15 днів) про початок заготівлі продукції а також про кількість та строки в які вона здаватиметься. Для зручності сторони повинні скласти графік здачі предмету договору. Основним обов’язком контрактанта є приймання всієї продукції відповідно до умов, що закріплені в договорі. Приймання може бути здійснене як безпосередньо у виробника, так і шляхом доставлення продукції до контрактанта. В будь-якому разі всі особливості щодо приймання варто зазначити у договорі.
Відповідальність сторін за невиконання умов договору:
Видами відповідальності, які можна застосувати до сторони, яка не виконує свої договірні забов’язання за договором контрактації сільськогосподарської продукції є: неустойка (розмір встановлюється договором, або ж законом) та відшкодування збитків. У ст. 274 ГКУ встановлюються випадки, в яких можна застосовувати той чи інший із зазначених вище видів відповідальності. Наприклад, якщо продукція не була здана відповідно до тих строків, які встановлені у договорі, то виробник сплачуватиме неустойку, розмір якої може встановлюватися сторонами при укладенні договору, а в деяких випадках передбачатися законом. Якщо ж порушені умови з боку контрактанта, а саме в частині приймання продукції, то він сплачуватиме другій стороні такий вид неустойки як штраф, розмір якого складає 5% від вартості тієї продукції, яку він не прийняв та відшкодовує збитки. У випадку, якщо дії контрактанта призвели до псування продукції, то відшкодуванню підлягає повна вартість такої продукції. В тому разі, якщо контрактант поніс збитки через несвоєчасну підготовку до здачі-приймання продукції і про це він не був попереджений другою стороною, то такі збитки відшкодовуватимуться виробником.
Допомога юриста при укладенні договорів:
Послуги юриста можуть знадобитися на будь-якому етапі укладення договору. Починаючи із розробки проекту, юрист проводитиме правовий аналіз ситуації, оцінюватиме ризики для того щоб зміст договору задовольняв вимоги сторін та не ставив їх у невигідне положення. Якщо ж мова йтиме про притягнення до відповідальності контрагента, який не виконує умови договору, юридичний супровід допоможе ефективно стягнути неустойку, або ж відшкодувати завдані збитки.
