Детальніше
Дата публікації: 15.04.2024
Звертатися до нотаріуса може бути необхідно у різних ситуаціях, де потрібно забезпечити легальність, автентичність та обов'язковість певних документів або дій. Наприклад, оформити спадщину, зареєструвати цивільно-правовий договір, скласти довіреність, і т.д.
Нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії у різних випадках, зазвичай пов'язаних з невиконанням вимог закону або з виявленням обставин, які свідчать про недійсність дії. Ось деякі з найбільш поширених причин:
- Недостатній обсяг повноважень: Якщо нотаріус не має повноважень для вчинення певної дії відповідно до закону, він має право відмовити у її виконанні.
- Відсутність або недійсність документів: Якщо особа, яка звернулася до нотаріуса, не надає необхідні документи або якщо представлені документи мають ознаки підробки або недійсності, нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії.
- Порушення вимог до стану осіб: Якщо особа, яка звертається до нотаріуса, не знаходиться в належному фізичному або психічному стані для розуміння суті дії, яку вона збирається здійснити, нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії.
- Порушення правил процедури: Якщо нотаріус вважає, що процедура вчинення нотаріальної дії порушує вимоги закону або стандартів професійної поведінки, він може відмовити у виконанні цієї дії;
- Вчинення нотаріальної дії суперечить закону.
У будь-якому випадку, якщо вам відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус має пояснити причини своєї відмови, і ці причини мають бути чітко викладені у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - це офіційний документ, у якому нотаріус зазначає причини, згідно з якими він відмовляє у виконанні запиту на нотаріальну дію. Цей документ має бути виписаний на ім'я особи, яка звернулася до нотаріуса з проханням про вчинення нотаріальної дії.
В постанові має бути вказана особа, яка звернулася до нотаріуса з проханням про вчинення нотаріальної дії. Також, у постанові нотаріус повинен зазначити конкретні причини, згідно з якими він відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. Це можуть бути, наприклад, відсутність необхідних документів, недостатній обсяг повноважень нотаріуса або порушення вимог закону. Постанова повинна містити дату і місце її складання, щоб вона могла бути коректно ідентифікована, та підписана нотаріусом, який відмовив у вчиненні нотаріальної дії, щоб підтвердити її автентичність.
На практиці найчастіше трапляються випадки оскарження рішень та дій нотаріуса під час оформлення спадщини. Проте це не означає, що нотаріус незаконно відмовляє у вчиненні даної нотаріальної дії. Так, відмова може ґрунтуватися на тому, що документи, надані заявником, мають розбіжності, наприклад у написанні прізвища, і в даному випадку нотаріус позбавлений законних інструментів, що усунути ці розбіжності, тому він згідно закону повинен винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Натомість, заявник дану постанову має право оскаржити до суду, і суд вже в порядку цивільного судочинства, за умови правильного визначення заявником позовних вимог, має компетенцію вирішити питання розбіжностей в написанні прізвищ, і т.д. Ще одним прикладом необхідності оскарження дій нотаріуса під час оформлення спадщини є випадок пропуску заявником строку прийняття спадщини. Нотаріус в даному випадку має право лише відмовити у вчиненні нотаріальної дії, а суд у разі оскарження вже буде по факту вирішувати важливість причин пропуску строку для прийняття спадщини, та необхідність його поновлення.
Таким чином, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса, не погоджується з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вона може звернутися до суду для захисту своїх прав і вирішення цього питання. При цьому важливо мати на руках постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також докази та обґрунтування для оскарження дій нотаріуса.
Якщо ви не впевнені, який шлях оскарження обрати, краще проконсультуватися з адвокатом або юристом, який має досвід у таких питаннях.
