Дата публікації: 22.03.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
На сьогодні в Україні деякі органи місцевої влади вже прийняли рішення щодо відкриття та роботи закладів загальної середньої освіти в очному режимі. Певні міста також готуються до таких подій, враховуючи безпекову ситуацію та території їх міст та областей.
Відвідуючи заклади освіти, здобувачі та їх батьки почнуть освітні взаємовідносини, які відбувалися і перед повномасштабним вторгненням РФ. Дуже багато спірних питань, яке виникають в процесі навчання між учнями та адміністраціями закладів загальної середньої освіти, потребують правового висновку, а іноді і законного втручання через порушення основ законодавства.
- Одним із досить цікавих питань, за запитами батьків або їх представників є обов’язкове примушення учнів носити шкільну форму конкретного фасону і кольору. Чи врегульоване таке питання з точки зору чинного українського законодавства? Розберемо детальніше правовий аналіз ситуації.
- В 1996 році Президентом України був виданий Указ № 417/96, яким для учнів закладів загальної середньої освіти (на той час-шкіл) було запроваджено шкільну форму, тобто в обов’язковому порядку. Даним Указом також передбачалося і затвердження певних зразків шкільної форми.
- В тому з році була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 1004, яка була розроблена на виконання зазначеного вище Указу та деталізувала роз’яснення питань щодо розроблення зразків комплектів для дівчаток та хлопчиків такої шкільної форми. Даним документом також встановлювалося, що дані комплекти одягу мають відшиватися з вітчизняної тканини.
- На сьогодні Указ Президента від 1996 року втратив чинність. Постанову чомусь не скасували, але так як вона була прийнята на виконання Указу, вона вже теж є не законною.
Таким чином можна зробити наступний юридичний висновок: зараз в Україні не існує законного нормативно-правового акту, який би врегульовував зазначене вище питання.
- Крім того, слід звернути увагу на аналіз наступного документу: норми Конвенції ООН з прав дитини, в статтях якої чітко зазначено, що державами-учасниками встановлюється обов’язок щодо поваги прав дитини на збереження її індивідуальності. Україна ратифікувала даний документ і зобов’язується виконувати її норми.
- Однак не дивлячись на всі законні доводи, деякі заклади загальної середньої освіти все ж примушують учнів, носити форму спираючись на «аспект дисципліни». Керівництво таких закладів може бути або користуватися незнанням законодавства з боку батьків, або ж самі бути не освідомленні в такому питанні.
- Після багато численних скарг і звернень, на питання щодо обов’язку носити шкільну форму, звернув увагу освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
- Його офіс надав офіційні роз’яснення з цього приводу. Він також підсумував, що у зв’язку з відсутністю нормативної бази з даного питання – шкільна форма не є обов’язковою. Він також навів приклади, коли через відсутність такого вбрання, учнів не допускали до освітніх занять, і визначив що це є порушенням права на освіту учнів.
- Недопуск до освітнього процесу, булінг та дискримінація на майновим станом родини – цього всього припускаються деякі заклади освіти через те, що їх здобувачі не виконують наказу керівництва освітніх закладів.
Однак адміністрації ліцеїв та гімназій спираються на свої установчі документи – статути та правила внутрішнього розпорядку. В офісі омбудсмена переконані – їх правила застарілі та не оновлені з точку зору чинного законодавства, а законодавча українська база завжди буде вище статутів закладів освіти. Тому при написанні або редагуванні таких внутрішніх документів слід здійснювати правову перевірку документів юристом та обов’язково дотримуватися норм чинного законодавства.
