Дата публікації: 20.04.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Щорічна відпустка мобілізованому працівникові
Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи й посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі, незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Добровільні виплати мобілізованим працівникам: як рахувати стаж — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за кошти Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» і Законом України від 12 грудня 1991 року № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу», Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (частина друга статті 119 КЗпП).
Журнал обліку результатів перевірки стану військового обліку
Формат (розмір): 210×297 мм • Обсяг: 60 с.
Слід зазначити, що стаття 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеною законодавством про працю.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Тобто після демобілізації і повернення до виконання своїх повноважень працівник має право на щорічну основну відпустку.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19 липня 2022 року) внесено зміни, згідно з якими, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (зокрема час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
