Дата публікації: 20.04.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Відповідно до статті 6 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР (далі — Постанова № 505) встановлено, що зазначений закон введено в дію з 1 січня 1997 року, а статті 7, 8 і частину першу статті 10 – з 1 січня 1998 року.
У пункті 2 Постанови № 505 зазначено, що відпустки раніше встановленої загальної тривалості зберігаються за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на цьому підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1949 року № 1577 «Про відпустки працівникам науково-дослідних, навчальних та культурно-просвітницьких установ», що діяла до прийняття Закону № 504, бібліотекарям навчальних закладів відпустка надавалася тривалістю 24 робочих дні.
Оскільки з прийняттям Закону № 504 всі види відпусток надаються в календарних, а не в робочих днях, бібліотекарям ЗЗСО та інших освітніх закладів, які були прийняті на роботу до введення в дію Закону № 504, тобто до 1 січня 1997 року, щорічна відпустка, з урахуванням перерахування з робочих у календарні дні, має надаватися тривалістю 28 календарних днів.
Відповідно до статті 8 Закону № 504 та Орієнтовного переліку посад працівників з ненормованим робочим днем, яким може надаватись додаткова відпустка, що є додатком № 1 до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та Профспілками працівників освіти і науки України на 2021-2025 роки, зареєстрованої Мінекономіки 18 червня 2021 року за № 12, бібліотекарям закладів освіти може надаватися відпустка за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів (включно).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Тому щорічна основна та додаткова відпустки бібліотекарів, яких прийнято на роботу до закладів освіти до 1 січня 1997 року, має становити 35 календарних днів (28 к.д.+7 к.д.), а тих, хто прийнятий після 1 січня 1997 року – 31 календарний день (24 к.д.+7 к.д.).
Згідно з частиною 14 статті 10 Закону № 504 керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, а також спеціалістам закладів освіти, зокрема бібліотекарям, закладів освіти щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Водночас з введенням в Україні воєнного стану у зв’язку військовою агресією російської федерації та прийняттям Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) правила надання відпусток дещо змінено. Зокрема, частиною першою статті 12 Закону № 2136 установлено, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка може обмежуватися тривалістю 24 календарні дні. Але це обмеження не є обов’язком керівника, а лише його правом, яким він може скористатися або ні.
Однак у будь-якому випадку право таких бібліотекарів на щорічну основну відпустку 28 календарних днів не втрачається.
Адже якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
