активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Центральний регіон інспекційної діяльності у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці пояснює, що роботодавець у період дії воєнного стану може відмовити у наданні працівнику відпустки протягом двох років підряд, але у випадках, коли працівник працює на об`єкті критичної інфраструктури.
Умовами частини першої статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Перелік об`єктів, що належать до критичної інфраструктури, визначені Законом України від 16 листопада 2021 року № 1882-ІХ «Про критичну інфраструктуру».
Відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (ст. 80 Кодексу законів про працю України).
Таким чином, роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток.
Звертаємо увагу, що заборона відмови роботодавця у наданні відпустки працівнику протягом двох років підряд визначена частиною сьомою статті 79 та частиною п’ятою статті 80 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), а також частиною п’ятою статті 11 та частиною другою статті 12 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504). Так, невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка і забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Проте частиною першою статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки та норми частини сьомої статті 79 КЗпП та частини п’ятою статті 80 КЗпП, а також частини п’ятої статті 11 та частини другої 12 Закону № 504 не застосовуються. Уточнення, що ці норми не застосовуються тільки для працівників, які залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури немає, а відповідно вони не застосовуються для всіх працівників будь-якого підприємства.
Отже, роботодавець у період дії воєнного стану може відмовити у наданні саме невикористаних днів щорічної відпустки працівнику протягом двох років підряд незалежно від того, чи залучений він до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
