Шлюб є договором між чоловіком і жінкою, який реєструється в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Спільне проживання, без відповідної реєстрації шлюбу, не надає автоматичного статусу подружжя.
Проте в деяких ситуаціях українське законодавство може враховувати факт спільного проживання для певних правових аспектів, таких як права стосовно майна або дітей. Наприклад, якщо певна пара проживає разом протягом певного часу і має спільні фінансові зв'язки, це може мати значення для розв'язання певних правових питань у разі розриву стосунків. Однак, спільне проживання само по собі не еквівалентно укладенню цивільного шлюбу в Україні.
Визнання громадянським шлюбом факт спільного проживання не є достатньою підставою для автоматичного визнання шлюбу чи подібного статусу. Проте у деяких юрисдикціях спільне проживання може мати значення для деяких правових аспектів, таких як спадщина, розподіл майна, стосунки з дітьми тощо. У цих випадках, зазвичай, потрібно довести факт спільного проживання, але це ще не означає автоматичного визнання шлюбу.
Громадянський шлюб є формою спільного життя двох людей, які не уклали офіційного шлюбу перед відповідними державними органами. Основними ознаками громадянського шлюбу є:
Проживання в одній квартирі чи будинку: Це означає, що дві людини живуть разом як одна сім'я, спільно обирають місце проживання та ведуть спільне господарство.
Спільного ведення господарства: Це включає спільне ведення побуту, розподіл обов'язків та витрат, а також спільне користування майном та ресурсами.
Відсутність реєстрації відносин у РАЦС: Громадянський шлюб не передбачає офіційної реєстрації у шлюбному реєстрі чи інших державних органах, як це відбувається у випадку офіційного цивільного шлюбу.
Отже, громадянський шлюб укладається шляхом фактичного спільного життя, без формальних урочистостей шлюбної церемонії та реєстрації у державних органах.
Згідно зі Сімейним кодексом України, якщо чоловік і жінка проживають разом, але не перебувають у шлюбі, їх майно, яке було нажите за час спільного проживання, може бути визнане їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Це означає, що якщо майно було нажите під час спільного проживання, то воно може бути визнане як спільна сумісна власність обох партнерів, незалежно від їхнього офіційного статусу шлюбу. Ось детальніше про це:
Відносини між чоловіком і жінкою: Це є першою умовою для визнання майна як спільної сумісної власності. Вони повинні мати певні відносини, які властиві подружжю або партнерам, що живуть разом.
Відсутність інших шлюбних відносин: Жоден з партнерів не повинен мати інших шлюбних відносин. Це означає, що обидва повинні бути вільними від будь-яких інших шлюбних зв'язків або обов'язків перед іншими особами.
Характерні для подружжя відносини: Між чоловіком і жінкою повинні бути певні відносини, які властиві подружжю або партнерам, що живуть разом. Це може включати спільне ведення господарства, взаємну підтримку, спільне вирішення фінансових питань тощо.
Якщо всі ці умови виконані, то майно може бути визнане спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, незалежно від їх статусу офіційного шлюбу. Українське законодавство передбачає захист прав співвласності майна, навіть якщо відносини не мають статусу офіційного шлюбу.
