Дата публікації: 05.05.2024
Питання
Чи завжди для стягнення аліментів необхідно йти в суд?
Відповідь
На це питання ми маємо однозначну відповідь, звичайно - ні.
Звернення до суду із позовна заявою про стягнення аліментів чи заявою про видачу судового наказу щодо стягення аліментів - це крайня міра, коли немає домовленості між батьками дитини про інше. Така процедура стягнення аліментів досить детально врегульована нормами Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу. Але існує й інший порядок стягнення аліментів на дитину. Отже, не поспішайте подавати позов про стягнення аліментів.
У разі, якщо батьки змогли узгодити між собою
Така домовленість може полягати у наступному:
1) один із батьків (хто проживає окремо від дитини) погоджується добровільно щомісячно перераховувати певну грошову суму на її утримання.
2) один із батьків (хто проживає окремо від дитини) пише заяву про щомісячне відрахування із його заробітної плати і перерахування на рахунок отримувача аліментів певної грошової суми у якості аліментних платежів. Таку заяву варто подати своєму роботодавцеві (наприклад, передавши до бухгалтерії підприємства, на якому офіційно така особа працевлаштована) або надати за місцем отримання пенсії, стипендії, інших доходів тощо. У заяві має бути (крім іншого) обов'язково зазначено про розмір таких відрахувань, період протягом якого вони здійснюються, а також дані про одержувача таких аліментів (прізвище, ім'я, по-батькові, реквізити його рахунку тощо). Конкретна форма заяви про відрахування аліментів на дитину законодавством України не визначена. Саме тому її варто викладати в простій письмовій формі із власноручним підписом.
3) один із батьків (хто проживає окремо від дитини) може вчинити на користь дитини вартісний подарунок (наприклад, земельну ділянку, квартиру, будинок чи інше нерухоме майно). Такий подарунок вчиняється взамін сплати аліментів на наступні періоди (до досягення дитиною повноліття). Звичайно договір про припинення права на аліменти у зв'язку із набуттям права на нерухоме майно має бути укладено у письмовій формі, посвідчено нотаріально та він підлягає державній реєстрації. Також має значення вік дитини (якщо вона досягла 14 років, то бере участь в укладенні такого договору). Набувачем права власності на таке майно є сама дитина, або дитина та той із батьків з ким вона проживає (спільна часткова власність). У разі укладення такого договору дитину зобов'язується матеріально утримувати тільки той із батьків, з ким вона проживає. На таке майно не може звертатись стягнення.
Треба також відзначити, що укладення такого договору позбавляє того із батьків, хто передав нерухоме майно, обов'язку сплачувати аліменти на утримання дитини, проте не позбавляє обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину (с. 3 ст. 190 Сімейного кодексу України). Такі додаткові витрати можуть бути обумовлені розвитком творчих здібностей дитини (відвідуванням секцій, гуртків, змагань тощо), хворобою дитини та необхідністю додаткового матеріального забезпечення у зв'язку із цим тощо.
Держава гарантує мінімальний розмір аліментів щодо дитини, який варіюється залежно від віку такої дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Очевидно, що для визначення цього розміру варто звернутись до Закону про Державний бюджет України на 2024 рік. Саме цим законом передбачено, що для дітей віком ком до 6 років прожитковий мінімум становить 2563 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років — 3196 гривень. Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років становить 1281,50 грн (2653/2), а на дитину віком від 6 до 18 років — 1598,00 грн. (3196/2).
