Детальніше
Дата публікації: 19.05.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
На сьогодні в Україні існує процедура «запитування публічної інформації».
Аналізуючи чинне вітчизняне законодавство запит на інформацію (далі – запит) є одним із впливових важелів на публічну владу як місцевого так і державного рівня в Україні.
Розберемо основні особливості даного питання відповідно до чинного законодавства в сфері публічної інформації.
Під поняттям запиту варто вважати звернення особи до володільця інформації – розпорядника, про необхідність отримання публічної інформації, але лише в тому випадку, якщо дана інформація дійсно знаходиться в розпорядженні його володільця.
- Відповідно до чинного законодавства такий запит особа має право подавати як в письмовій, так і усній формі.
- А також може надходити як від певної особи так і від колективу.
- Особливістю такого запиту є те, що інформація, яка цікавить запитувача не обов’язково повинна якимось чином стосуватися самого запитувача.
- Особа, яка звертається із таким зверненням може і не бути ніяким чином пов’язана з запитувачем. Крім того, запитувач не зобов’язан у такому разі пояснювати причини його цікавості до певного роду інформації.
Основи вітчизняного законодавство визначають основні вимоги до самого змісту такого запиту. Так, в ньому мають бути наступні складові:
- ім’я або найменування особи, яка запитує інформацію;
- електронна чи поштова адреса;
- номер телефону;
- зміст запитуваної інформації;
- дата, підпис.
Крім того можна зробити юридичний висновок, що якщо особа зазначає своє ім’я, чинним законодавством не передбачається обов’язкова процедура з ідентифікації запитувача розпорядником, що позбавляє останнього і обов’язку з витребування особистих документів запитувача, які б посвідчували його особу.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що запитувач може вказати як своє справжнє ім’я, так і не справжнє ім’я, адже законом не передбачається обов’язкова перевірка таких документів.
- Також слід сказати, що правовий аналіз ситуації свідчить, що вітчизняним законодавством не передбачається обмеження в кількості документів, які є запитуваною інформацією.
- Натомість, якщо така інформація є в великих об’ємах та на багатьох аркушах – вона може оброблятися розпорядником коштів в рамках до двадцяти робочих днів.
- Важливо відмітити, що у разі, якщо запитувачу не надали таку інформацію, яка повинна вже надійти протягом п’яти робочих днів, можна звертатися у відповідні органи за захистом свого порушеного права, зокрема і до офісу омбудсмена – уповноваженого з прав людини в Україні, а в освітньому середовищі – і до освітнього омбудсмена також.
- Такі скарги повинні подаватися у письмовій формі, а термін дії, коли можна подати скаргу на порушене право ненадання публічної інформації – протягом року з моменту самого порушеного права.
Окрім зазначених вище осіб запитувач інформації, чиє право на публічний запит було порушено, має право звернутися і до вищих керівних органів самого розпоряднику інформації. Також передбачається і право звернення до судових органів також, а кваліфікована консультація адвоката чи консультація юриста може Вам допомоги як найшвидше вирішити проблемну ситуацію.
