Детальніше
Дата публікації: 21.05.2024
юрист, 23-річний досвід роботи у сфері примусового виконання.
Ліквідаційна процедура в процесі банкрутства юридичної особи.
Відповідно до ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру з метою ліквідація ТОВ по банкротству.
У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.
Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Загальні функції суду у ліквідаційній процедурі визначені ст. 60 Кодексу.
Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури має містити:
- найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;
- найменування господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство;
- дату ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
- відомості про ліквідатора.
Правовий статус і загальні повноваження арбітражного керуючого визначені книгою ІІ розділом І Кодексу України з процедур банкрутства.
Повноваження ліквідатора визначені ст. 61 Кодексу.
Відповідно до ст. 67 ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.
Згідно із положеннями ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Виняток становлять:
- індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання;
- об’єкт довірчої власності (не включається до ліквідаціної маси довірчого власника або засновника);
- майно вилучене з обігу (ліквідатор зобов’язаний передати таке майно відповідним особам в установленому порядку);
- спільна власність (ліквідатор виділяє частку боржника і потім її реалізовує);
- активи, включені до складу іпотечного покриття;
- майно, щодо якого боржник є користувачем, зберігачем, балансоутримувачем (ліквідатор повертає таке майно власникам);
- державне майно, що не увійшло до статутного капіталу в процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута;
- зерно банкрута, яке зберігається на його складах (може включатися лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами;
- майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за закладом освіти державної форми власності (повертаються закладу вищої освіти державної форми власності, що вносив їх до статутного капіталу товариства).
Після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Розділ V книги III Кодексу України про банкрутство містить вичерпні вказівки щодо організації та проведення аукціону, викладаючи детальні положення.
Відповідно до норм статті 63 Кодексу ліквідатор несе відповідальність за реалізацію швидкопсувних або малоцінних товарів (ринкова вартість яких не перевищує 1 мінімальної заробітної плати) шляхом прямого продажу або на комісію.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV обіг цінних паперів здійснюється уповноваженим учасником фондового ринку України.
Договори купівлі-продажу майна банкрута, які укладаються, не повинні містити умов про розстрочення платежів або відстрочення платежів за придбане майно.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, спрямовуються на виконання зобов'язань кредиторів.
Порядок задоволення вимог кредиторів встановлено частиною першою статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
Загалом вимоги кожного наступного етапу виконуються після надходження на рахунок коштів від реалізації майна банкрута, після повного задоволення вимог попереднього етапу.
Якщо продаж майна банкрута не генерує достатньо коштів для повного задоволення всіх вимог одного етапу, вимоги погашаються пропорційно на основі суми заборгованості перед кожним кредитором на цьому етапі.
У частинах 4-6 зазначеної статті викладено окремі аспекти щодо погашення вимог кредиторів.
У разі недостатності майна для погашення вимог вони вважаються погашеними відповідно до частини сьомої статті 64 Кодексу.
Після погашення всіх фінансових зобов'язань перед кредиторами ліквідатор складає розгорнутий звіт разом із ліквідаційним балансом і подає їх до господарського суду. До цих документів додаються спеціальні документи, передбачені частиною першою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини третьої статті 65 ГПК, якщо ліквідатор не визначив майно, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду баланс, який підтверджує відсутність майна боржника.
Про дату та місце судового засідання, у якому розглядатимуться звіт та ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.
Уважно розглянувши звіт ліквідатора, висловлену позицію кредиторів, господарський суд ухвалює рішення.
Рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу знаходиться на розгляді.
В установленому Кодексом порядку винесено рішення про призначення нового ліквідатора.
Розглянувши звіт ліквідатора та врахувавши думку кредиторів, господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
Відповідно до частини другої статті 65 Кодексу України про банкрутство після закінчення ліквідаційної процедури та задоволення вимог кредиторів у разі відсутності майна господарський суд постановляє ухвалу про визнання ліквідації неплатоспроможної юридичної особи. .
Рішення суду про ліквідацію безборгової юридичної особи, як зазначено у частині п’ятій статті 65 Кодексу, залежить від того, чи залишилося майно менше встановленого законодавством граничного розміру, необхідного для продовження господарської діяльності суб’єкта господарювання.
Відповідно до частини 5 статті 65 Кодексу, якщо майна банкрута достатньо для повного задоволення вимог кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і має право на продовження господарської діяльності.
Якщо господарський суд за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу встановить, що ліквідатор не здійснив повного виявлення та реалізації майнових активів банкрута, суд приймає рішення про призначення нового ліквідатора.
Про погашення боргів юридичної особи ліквідатор зобов'язаний невідкладно повідомити про це відповідний орган або посадову особу, відповідальну за призначення керівника (органів управління) боржника, протягом 5 днів з дня прийняття господарським судом рішення. Крім того, у разі необхідності ліквідатор зобов'язаний скликати загальні збори або засідання відповідного органу та продовжувати виконувати обов'язки керівника (органів управління) боржника до моменту їх призначення в установленому порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор продовжує виконувати свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи - банкрута, моменту ліквідація тов.
Юридичний сервіс "Консультант", підбере фахівця з ліквідація ооо, який допоможе вирішити питання такі як: продажа ліквідації тов, ліквідація ТОВ при недостовірній адресі, упрощенная процедура ликвидации ТОВ, ліквідація ТОВ через нотаріуса, тощо.
