Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Останнім часом в юридичному просторі все більше виникає питань з приводу тлумачення процедури медіації. Давайте про дане питання поговоримо більш детальніше.
Українським законодавцем ще в 2021 році був прийнятий Закон, який визначає основи медіації.
Отже, правовий аналіз ситуації свідчить, що процедура медіації – це процедура вирішення конфлікту між сторонами за допомогою медіатора – кваліфікованої особи, яка обізнана в усіх особливостях даного процесу. Медіація вважається позасудовим вирішення конфлікту. Це досить вагома альтернатива судовому розгляду, адже у разі виникнення конфліктної ситуації, наприклад, порушення прав чи свобод тощо, у такому разі судовий захист порушених прав може накласти негативний слід, зокрема для репутації особи, сімейних чи ділових відносин. Крім того, судові витрати можуть сягати значних сум, не говорячи про довгі терміни розгляду такої справи. Саме тут буде дуже доречна процедура медіації. Звернутися за допомогою про вирішення конфлікту до медіатора можна не лише замість судового процесу, а й вже на стадіях судового розгляду чи виконання рішення суду. Таким чином медіація не суперечить праву особи подати до суду з метою захистити свої порушені права, а така процедура може проходити і паралельно судовому рішенні. Однак варто зауважити, що краще розпочинати процедуру медіації ще перед зверненням до суду, адже у такому разі можливе вирішення справи і без втручання судових органів. У разі виникнення питань, допоможе розібратися у цьому питання консультація юриста або допомога адвоката онлайн.
Основними засадними ідеями медіації є наступні:
- участь у вирішенні конфлікту повинна бути виключно на добровільних засадах;
- сторони повинні мати рівні права;
- медіатор, як стороння особа має бути неупередженою та не зацікавленою у справі;
- результат переговорів залежить від обох сторін, які повинні самі прийти до вирішення ситуації з урахуванням своїх інтересів;
- медіатор лише допомагає, і не може приймати рішення замість сторін конфлікту.
Слід сказати, що найпоширенішими сферами застосування процедури медіації є спори цивільного та адміністративного характеру.
Законодавством у сфері медіації встановлено і певні обмеження, а саме коли не можна застосовувати таку процедуру, зокрема:
- у разі, якщо сторони самі не хочуть проводити таку процедуру – порушується принцип добровільності;
- у разі, якщо було місце домашньому насильству або жорстоке поводження з дітьми;
- у разі, якщо хоча б одна із сторін систематично перебуває у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння;
- психологічна хвороба сторони конфлікту;
Таким чином можна зробити юридичний висновок, що сам процес полягає у спільних зустрічах сторін, всебічному обговоренні конфлікту та можливостях їх вирішення з урахуванням інтересів всіх сторін. Після проведення такої процедури у разі позитивного рішення, сторони конфлікту мають право укласти між собою угоду про досягнення домовленостей або мирову угоду.
Звернутися за послугою медіації можливо через Центри медіації, які функціонують в Україні на сьогодні, та доручити допомогу у вирішення конфлікту фахівцям цієї галузі.
