Детальніше
Дата публікації: 22.05.2024
Повноваження Міністерства юстиції України щодо поновлення або продовження процесуальних строків: аналіз правової позиції судів
У світлі новітніх законодавчих змін та судової практики, питання дискреційних повноважень Міністерства юстиції України (Мін’юст) у частині поновлення або продовження процесуальних строків набуває все більшого значення. Для правильного тлумачення цих повноважень варто звернутися до судової практики та аналізу законодавства.
Дискреційні повноваження: визначення та правовий контекст
На законодавчому рівні дефініцію поняття дискреційних повноважень суб’єкта владних повноважень не закріплено, однак судова практика містить чітке розуміння цього поняття. За практикою касаційної інстанції, дискреційні повноваження означають можливість адміністративного органу самостійно (на власний розсуд) вибирати один із кількох можливих варіантів рішення в межах, визначених законом. Водночас повноваження адміністративних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки.
Судова практика щодо поновлення процесуальних строків
На підставі аналізу постанов Верховного Суду можна дійти висновку, що строк, встановлений статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», є присічним і не може бути продовжений або поновлений Мін’юстом за жодних обставин.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 910/6143/23 Верховний Суд підкреслив, що у випадку порушення однорічного строку на оскарження рішення, дій або бездіяльності реєстратора, Міністерство юстиції не має дискреційних повноважень щодо поновлення цього строку. Тобто, якщо скарга подана з порушенням встановленого строку, Мін’юст автоматично відмовляє у її задоволенні.
Законодавчі обмеження та їх наслідки
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» було визначено, що Мін’юст позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання поважності причин пропуску та поновлення строків на оскарження рішення, дії або бездіяльності реєстраторів. Це питання врегульоване законодавством і не передбачає альтернатив.
Тому пропуск однорічного строку зумовлює автоматичну відмову в задоволенні скарги, а її нерозгляд по суті. Це означає, що Мін’юст, встановивши порушення строку, безумовно відмовляє у задоволенні скарги без розгляду її суті.
Альтернативні шляхи оскарження
Варто зауважити, що вказаний Закон не містить строків звернення з позовом до суду про визнання протиправним та скасування рішення, дій або бездіяльності реєстратора. Це надає особам можливість оскаржити такі рішення в суді, навіть якщо вони пропустили встановлений однорічний строк. Для цього необхідно підготувати належні та допустимі докази, які підтверджують момент, коли саме особа дізналася про порушення своїх прав, і обґрунтувати неможливість дізнатися про це раніше.
Наприклад, певний проміжок часу у 2022 році був обмежений доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також до інших державних реєстрів. Це може бути вагомим аргументом у суді щодо неможливості своєчасного подання скарги.Можливо, Вас зацікавлять наступні статті: консультація адвоката, консультація юриста, аналіз документів, правовий аналіз ситуації, письмова консультація, перевірка документів юристом, юристи документи, допомога адвоката онлайн, адвокат онлайн, юридичний висновок, правовий висновок адвоката, юрист онлайн.
Висновки
Підсумовуючи, можна зробити висновок про неможливість поновлення встановленого частиною 3 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» однорічного строку на оскарження рішення, дій або бездіяльності реєстратора в Мін’юсті. Міністерство юстиції України не має права вирішувати питання про поважність причин пропуску цього строку, оскільки це врегульовано законодавством і не передбачає альтернатив.
Однак особи, які пропустили встановлений строк, мають право звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, дій або бездіяльності реєстратора. У цьому випадку важливо підготувати належні докази, що підтверджують момент дізнання про порушення та неможливість виявити його раніше.
Цей підхід дозволяє забезпечити захист прав громадян та суб’єктів господарювання, одночасно дотримуючись принципу правової визначеності та стабільності, що є основою ефективного функціонування правової системи України.
