Детальніше
Дата публікації: 22.05.2024
юрист, 23-річний досвід роботи у сфері примусового виконання.
Стаття 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII містить перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відповідно до якого перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом можливо здійснювати лише за наявності відповідної ліцензії.
Відповідно до положень ст. 10 Закону № 222-VIII, документи можуть бути подані до органу ліцензування за вибором здобувача ліцензії нарочно, поштовим відправленням з описом вкладення або в електронній формі.
Заява про отримання ліцензії та підтвердні документи, подані у паперовій формі, приймаються за описом.
Заява про отримання ліцензії повинна містити інформація про:
- здобувача ліцензії (в залежності від того, чи він юридична особа, чи фізична особа-підприємець);
- вид господарської діяльності на провадження якого здобувач ліцензії має намір отримати ліцензію;
Частина 3 ст.11 Закону № 222-VIII містить перелік документів, які подаються для отримання ліцензії.
Залежно від виду перевезення Кабінетом Міністрів України затверджено різні ліцензійні умови перевезення окремими актами:
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» від 02.12.2015 № 1001 ;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським транспортом» від 23.12.2015 № 1186 ;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом» від 09.12.2015 № 1168 ;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом» від 10.03.2017 № 134 .
Дані ліцензійні умови, залежно від виду перевезення, встановлюють додаткові документи необхідні для отримання ліцензії, кадрові, технологічні, організаційні вимоги до здобувача ліцензії або ліцензіата.
Положеннями ст. 9 Закону № 222-VIII встановлено, що для отримання ліцензії, здобувач повинен відповідати ліцензійним умовам. У разі внесення змін до ліцензійних умов у частині зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, цими ж змінами встановлюється строк подачі цих додаткових документів, який не може бути меншим, ніж 2 місяці з дня опублікування змін до ліцензійних умов.
До ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги:
- щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому;
- законодавства, обов’язкові до виконання всіма суб’єктами господарювання.
Згідно до ст. 12 Закону № 222-VIII, орган ліцензування протягом 5 робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.
Органами ліцензування є:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека);
- Державна авіаційна служба України (орган ліцензування на повітряному транспорті).
Частиною 5 ст. 11 Закону № 222-VIII встановлено, що посадовим особам органів ліцензування забороняється вимагати від здобувача ліцензії:
- подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
- зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
- документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
- наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 222-VIII, підставами для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:
- подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії, крім повторного подання документів у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 12 ;
- заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії підписаний особою, яка не має на це повноважень або оформлений із порушенням вимог цього Закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з цим Законом;
- подання заяви з порушенням строків, передбачених цим Законом;
- відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
- наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у ст. 1 Закону України «Про оборону України».
З усіх інших підстав, що не передбачені цією статтею, залишення заяви без розгляду забороняється.
Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 222-VIII, у разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, що набирає чинності з дня його прийняття та підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування наступного робочого дня, після його прийняття.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:
- встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам;
- виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення наявності розбіжності між даними у підтвердних документах та фактичним станом цього суб’єкта господарювання на момент подання документів. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб’єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною;
- наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі перших двох пунктів здобувач ліцензії/ліцензіат може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 13 Закону № 222-VIII.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено до суду або Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування в порядку ч.ч. 7-9 ст. 5 Закону № 222-VIII.
Частиною 8 ст. 13 Закону № 222-VIII встановлено 10-денний строк для прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.
Рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке рішення вноситься до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.
У рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.
Положеннями ст. 14 № 222-VIII встановлено, що за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.
Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше 10 робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру. Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв’язку.
Переоформлення ліцензії є безоплатним. Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється.
Згідно до ст. 19 Закону № 222-VIII встановлено нагляд і контроль у сфері ліцензування. Органи ліцензування здійснюють контроль за наявністю ліцензій, а також за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Порядок таких перевірок встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування планових та позапланових перевірок додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування» від 16.03.2016 № 182.
Підстави для зупинення та анулювання ліцензії встановлені ст. 16 Закону№ 222-VIII.
Юридичний сервіс «Консультант» надасть фахову допомогу у підготовленні документів на отримання ліцензій у тому числі: ліцензія на алкоголь, ліцензія на зберігання пального, ліцензія на медичну практику, ліцензія на міжнародні перевезення, ліцензії на пиво, ліцензія на таксі, тощо.
