Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
В умовах трудової сфери іноді виникають випадки, коли працівник наносить певні збитки роботодавцю.
- І ситуації і обставини різні, але Законом визначається, що за загальними правилами працівники можуть нести різного роду відповідальність за вчинення своїх дій.
- Одним із видів є саме матеріальна відповідальність.
- Нажаль не всі працівники є законослухняними, а дехто з робітників, хто завдав великих збитків роботодавцю категорично не вважають за потрібне відповідати за свої дії.
- Що робити у таких випадках та чи є законні підстави для реагування, розглянемо детальніше в даній статті, а якщо Вам потрібна детальна консультація юриста або консультація адвоката, звертайтеся на юридичний маркетплейс «Консультант».
Отже, Кодексом законів про працю України визначено, що у разі, якщо працівниками було заподіяно роботодавцеві шкоду через те, що вони порушили свої трудові обов’язки – у такому разі може настати матеріальна відповідальність.
Аналіз документів свідчить, що статтею сто тридцять другою зазначеного вище кодексу відображається, що матеріальна шкода повинна сягати розмірів дійсної та прямої шкоди для роботодавця, але за умови, що таке відшкодування не є вище, ніж середньомісячний заробіток працівника.
- Але вже в у окремих випадках, які було встановлено чинним законодавством можливо відшкодовувати і понад такий середній заробіток (але лише у певних випадках).
- До основних та важливих дій роботодавця слід віднести видачу наказу (чи іншого владного документа – до прикладу розпорядження) про те, що сталася така ситуація, але за строками це повинно бути не більше двох тижнів після виявлення такої ситуації.
Правовий аналіз ситуації показує, що законодавством визначено перелік обставин, коли може бути застосована обмежена матеріальна відповідальність, зокрема:
- коли працівником було знищено чи зіпсовано продуктів (напівфабрикатів), чи різних матеріалів для продажу тощо через їх недбалість. У такому випадку розмір шкоди повинен сягати самої заподіяної шкоди, що не повинно бути більше, ніж середній місячний заробіток.
Зазначена норма стосується і у разі, якщо було пошкоджено чи знищено різноманітні інструменти чи спеціальний одяг або інші прилади для виконання роботи працівником (наприклад на підприємстві);
- коли таку шкоду здійснити особи керівного складу (директори підприємств, організацій тощо, а також структурних підрозділів), розмір шкоди в такому випадку повинен сягати також самого розміру шкоди та не більше ніж їх середньомісячний заробіток, у разі якщо таку шкоду було завдано додатковими (зайвими) грошовими виплатами працівникам або неправильне зберігання цінностей (культурних, матеріальних тощо).
Законом передбачаються і випадки щодо відшкодування повної матеріальної відповідальності.
Так, зокрема можна виокремити наступні випадки, а саме:
- коли роботодавець і працівник уклали договір у письмовому вигляді про те, що останній бере на себе повну матеріальну відповідальність, у разі, якщо не зміг зберегти певні цінності;
- цінності або майно, яке було знищено чи пошкоджено були отримані працівником під звітний документ (довіреність тощо);
- шкода цінностям була завдана через діяння кримінального характеру;
- працівник завдав школи, коли був в стані алкогольного сп’яніння;
- якщо шкода була завдана не під час виконання трудових обов’язків працівника.
Законом встановлюються і інші підстави повної матеріальної відповідальності.
