Дата публікації: 28.06.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Введення воєнного стану в Україні та військова агресія РФ внесла дуже жахливі наслідки для соціальної сфери життя в нашій країні.
- Такі події стали безпрецедентними та непередбачуваними і для сфери правових і трудових відносин.
- Нашим законодавчим органом – Верховною Радою України на початку таких подій було прийнято Закон України, який визначає порядок регулювання трудових обов’язків в зазначених складних умовах.
- На сьогодні такий Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є необхідним для вирішення різноманітних питань в сфері трудового права.
Але тут слід зазначити, що підприємства, установи чи організації, а також приватні особи-підприємці, які наймають для роботи працівників та перебувають на тимчасово окупованій території, стикнулися з питаннями оплати для своїх працівників.
З одного боку більшість таких роботодавців не мають змоги працювати і отримувати прибуток, інші – працюють на умовах агресора.
Так що робити працівникам, яким такі роботодавці заборговали виплати із заробітної плати та інших додаткових виплат?
- Зазначене питання розглянемо в цій статті. Консультація юриста, а також консультація адвоката в даній сфері буде необхідна аби відновити порушені права працівників.
- Для того, аби відповісти на дане питання, слід звернутися до нормативно-правової бази України.
- Отже, в статті 10 зазначеного вище закону встановлено, що оплата праці працівникові повинна бути виплачена на таких умовах, які встановлені трудовою угодою.
- А до обов’язків роботодавця входить вжиття всіх необхідних заходів аби забезпечити право працівника на отримання грошового винагородження за свій труд (заробітної плати) на своєчасних умовах.
Аналіз документів свідчить, що в даній статті було продубльовано норму, яка визначена і Цивільним кодексом України, де зазначено, що у разі доведення порушення зобов’язання роботодавцем відносно своєчасної оплати праці працівникові через бойові дії або інші обставини непереборної сили – у такому разі сам роботодавець буле звільнений від відповідальності за таке порушення. До речі, доведення факту обставин непереборної сили відноситься до компетенції Торгово-Промислової палати України.
- Разом із тим слід сказати, що звільнення від відповідальності не стосується в майбутньому оплатити такі борги із заробітної плати чи інших додаткових виплат (компенсації за відпустки тощо). Обов’язок виплати таки буде покладений.
- Якщо звертатися до прецедентної судової практики, слід виокремити справу Європейського суду з прав людини, справа «Сук проти України», рішенням якого визначено, що органи державної влади чи місцевого самоврядування не мають права здійснювати посилання на брак коштів в казні через що не виплачується заробітна плата працівнику.
- Крім того, здійснюючи правовий аналіз ситуації у Постанові Верховного Суду України можна зауважити, що в трудовому законодавстві не визначені правила, які звільняють від оплати праці працівника роботодавцем. Не виплачувати їм заробітну плату є незаконним навіть у таких воєнних реаліях.
- Таким чином можна зробити юридичний висновок, що остання судова практика показує, що суди не враховують такі форс-мажорні обставини в Україні в якості приводу для звільнення від оплати праці робітників, а тому варто шукати виходи аби відновити свої порушені права. У такому разі варто звертатися до компетентних органів, як Держпраці або подавати позов до суду.
