Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Нещодавно в українському юридичному просторі відбулися зміни відносно питання поновлення виплат для працівників-сумісників, що тимчасово втратили свою працездатність.
- Зміни передбачають те, що держава буде таким працівникам, якім було надано лікарняний, оплачувати його за основним місцем роботи, або за роботою за сумісництвом.
- Про ці та інші важливі нюанси поговоримо більш детальніше, розібратися в цьому допоможе дана письмова консультація, а фахівці юридичного маркетплейсу «Консультант» зможуть Вам допомогти у вирішенні інших юридичних питань.
- Отже, для початку варто згадати те, що після першого січня 2023 року почала діяти нова редакція Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в якій визначається, що допомога застрахованим працівникам у разі лікарняного (догляд за хворою дитиною), а також допомога у зв’язку з вагітністю та пологами буде надаватися за основним місцем роботи працівника чи за роботою за сумісництвом.
- Тут слід згадати, що раніше, до першого січня 2023 року така державна допомога виплачувалася і за основним місцем роботи і за сумісництвом.
Такі новели в чинному законодавстві відображають те, що лише, коли працівник не реалізував своє право на державну допомогу за основним місцем роботи, тоді її можна отримати і за місцем роботи, де працівник є сумісником.
- Роблячи аналіз документів, слід сказати, що на думку профспілкових організацій, які представляють інтереси працівників, таке нововведення є безпідставним. Спираючись на такий висновок, буде правильно визначити аргументовані підстави для цього.
- Отже, статтею 11 зазначеного вище Закону передбачається, що працівники повинні підлягати загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню як за місцем основної роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.
- Саме тому за таких працівників має сплачуватися єдиний соціальний внесок.
- Також, стаття 15 Закону України, що визначає основи загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлює, що допомога у зв’язку з втратою тимчасової працездатності повинна визначатися у виді страхової виплати.
- Такі виплати повинні в певній частці або повністю компенсувати тимчасову втрату доходу працівника – його заробітної плати, у разі настання такого роду страхових випадків.
Таким чином, здійснюючи правовий аналіз ситуації, можна дійти юридичного висновку про те, що обговорювана допомога від держави повинна сплачуватися як за сумісництвом, так і за основним місцем роботи.
Також, слід зауважити, що в статті 25 (частина 1) зазначеного вище нормативно-правового акту визначається, що у разі обрахування доходу – середньої заробітної плати при страховому випадку – тимчасовій втраті працездатності, повинні враховуватися всі можливі види заробітної плати, на яку і нараховуються страхові внески.
Закон чітко не встановлює межі щодо нарахування страхових внесків лише за основним місцем роботи, а отже нова норма може слугувати підставою для обговорення на законодавчому рівні з метою захисту прав працівників, що є застрахованими особами.
