Дата публікації: 08.08.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
В Україні питання трудових правовідносин та сфери відпусток регламентується багатьма чинними нормативно-правовими актами, норми яких повинні в обов’язковому порядку застосовуватися з боку роботодавців по відношенню до працівників.
- На сьогодні багато питань трудових правовідносин, включаючи питання відпусток, регламентується основами законодавства, що визначає особливості організації трудових правовідносин в умовах воєнного стану нашої країни.
- Про ці та інші важливі питання поговоримо в цій статті, адже дана письмова консультація може допомогти вирішити подібні питання, а у разі потреби, можете звернутися до юридичного маркетплейсу «Консультант», де кваліфіковані юристи та адвокати допоможуть Вам вирішити будь-яку справу.
- Здійснюючи аналіз документів можна сказати, що відповідно до законодавства відпустка, що вважається щорічною та основною повинна надаватися робітникам з тривалістю не менше, ніж двадцять чотири дні (календарні). Зазначений вид відпустки повинен надаватися за відпрацьований робочий рік працівника. Слід відмітити, що такий робочий рік повинен мати відлік з моменту укладання трудового договору.
- Слід сказати, що деяким категоріям працівників може бути надана відпустка більшою тривалістю, що визначаються певними нормативно-правовими актами України. Так, Постановою від 14.04.1997 року за № 346, згідно якої визначається, що певним категоріям працівників освіти надається відпустка що триває до п’ятдесяти шести днів (календарних).
Правовий аналіз ситуації показує, що в сьогоденних умовах може бути застосоване обмеження щодо тривалості такого роду відпустки. Чинне законодавство чітко визначає, що зазначений вид відпустки може бути обмежений в двадцять чотири дні (календарні).
- Однак тут варто звернути увагу і на те, що у разі, якщо робітник має право на відпустку терміном до п’ятдесяти шести днів, в такому випадку закон трактує, що невикористані дні відпустки будуть перенесеними на період після скасування дії воєнного стану в державі.
- Також згідно зазначеного вище закону, роботодавцем може бути відмовлено в тому, щоб надати працівникові дні відпустки, які були невикористані за останні робочі роки, а у разі, якщо працівник звільняється з місця роботи, у такому разі йому буде потрібно виплатити компенсацію в грошовій формі.
- Також важливим нюансом є те, що у разі звернення робітника з проханням надати відпустку без збереження заробітної плати, останній за своїм рішенням може надати таку відпустку навіть на безстроковій основі (але така норма діє лише під час воєнного стану).
- Слід також звернути увагу і на статтю, яка регламентує право надання відпустки без збереження заробітної плати працівникові тривалістю не більше дев’яноста календарних днів. Така норма може бути застосована для працівників, які через умови воєнного стану перебувають за межами території України через воєнні дії, але дане узгодження може надати лише роботодавець.
Таким чином слід зробити юридичний висновок про те, що галузевими актами нормативного характеру в сфері трудових відносин, щорічна основна відпустка може бути обмежена за рішенням роботодавця, але виключно під час дії воєнного стану в Україні.
