Дата публікації: 21.08.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Право на відпустку в Україні передбачається різними нормативно-правовими актами, зокрема і Кодексом законів про працю України і Законом «Про відпустки» та іншими актами, в тому числі і локальними. А чи може роботодавець відмовити працівнику у наданні відпустки? Дізнаєтесь детальніше про це у нашій статті, адже ця письмова консультація допоможе розібратися в багатьох аспектах такого важливого питання.
- Здійснюючи правовий аналіз ситуації та аналіз документів трудового законодавства можна дійти юридичного висновку, що така відмова може мати місце, але за умови, якщо відпустка надається на умовах угоди між стороною роботодавця та працівника.
- До прикладу, це може бути ситуація, коли працівник звертається до роботодавця із проханням надати відпустку де не зберігається його заробітна плата на безстроковій основі (такий вид відпустки передбачається у період дії воєнного стану).
- Разом із тим, надання такої відпустки вважається лише правом роботодавця, а отже може бути узгоджена лише на підставі узгодження між обома сторонами.
- Саме у наданні такого виду відпустки може бути відмовлено через не надання згоди роботодавця.
- Крім того, вивчаючи законодавство в сфері організації трудових відносин в умовах воєнного стану, можна сказати, що тут також є підстава для відмови в наданні відпустки.
- Мова йде про будь-які види відпустки у разі, якщо місцем роботи працівника є об’єкти критичної інфраструктури і працівник залучений до важливої роботи.
Виключенням лише становлять такі види відпусток:
- у зв’язку з вагітністю і пологами;
- по догляду за дитиною до трьох років.
Навіть якщо працівник працює на вищезгаданому місці, відмова в цих двох видах відпусток буде незаконною.
Також слід згадати і про використання графіків відпусток. Трудовим законодавством визначається, що відпустки працівників мають проходити згідно затверджених графіків відпусток.
- Такі графіки повинні бути затвердженими роботодавцями із погодженням з органами профспілки.
- Такі дати відпусток в обов’язковому порядку мають бути узгодженими із всіма працівниками.
- Основна мета такої процедури – інтереси працівників, зручні для них дати відпускних днів.
- Такий узгоджений графік відпусток повинен бути пред’явлений до повідомлення працівника, обов’язково в письмовому вигляді та заздалегідь – за 2 тижні до початку відпустки.
- Також працівники мають право поділу відпустки на певні дні і використати частину з них поза самим графіком, але при умові, що одна частина відпустки буде становити не менше, ніж чотирнадцять днів (календарних).
- У такому разі інша частина днів відпустки повинна бути використана працівником протягом поточного року.
Саме у такому разі невикористані дні відпустки будуть узгоджуватися із роботодавцем на підставі взаємної угоди.
Тут можна зробити висновок, що тут роботодавцем може бути відмовлено в наданні відпустки в певних датах (термінах) через те, що вона буде використана поза межами графіку відпусток, наприклад у дні звіту на роботі чи в інших особливих обставинах.
Але разом із тим слід сказати, що роботодавець не в праві відмовити у наданні обов’язкових відпусток, які визначені графіками чи мають спеціальний характер: творчі, навчальні відпустки тощо, за умови, що працівники не є залученими в об’єктах критичної інфраструктури.
