Дата публікації: 20.09.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Станом на сьогодні в України росте попит на здійснення підприємницької діяльності. Попри продовження дії воєнного стану в нашій державі, все ж потрохи працює малий та середній бізнес. Так, деякі підприємці для реалізації свого бізнесу (наприклад при виготовленні певної продукції чи наданні послуг) запрошують до себе на роботу працівників або надавачів послуг.
- Тут слід сказати, що в такому разі слід розуміти, що в будь якому разі слід укладати відповідну угоду: трудову чи цивільно-правову, або як її ще називають – угода цивільно-правового характеру.
- Нещодавно з приводу розуміння таких договорів були надані роз’яснення від Державної служби з питань праці. Письмова консультація юридичного маркетплейсу «Консультант» стане Вам в нагоді для роз’яснення цього питання.
Так, правовий аналіз ситуації документів трудового та цивільного законодавства допоміг зрозуміти, що вибір виду такого договору передусім повинен залежати від характеру виконуваної роботи, адже вона може бути як постійна, систематична, або не систематична, а як окрема послуга.
- У першому випадку така ознака постійності та систематичності говорить про те, що це має ознаку трудових відносин. Саме тому варто укладати трудову угоду з працівником.
- Якщо брати другий випадок – тут надання певної послуги чи виконання певної роботи не буде мати такої систематичної ознаки. А отже слід укласти договір цивільно-правового характеру.
Аналіз документів трудового права дає можливість зрозуміти, що трудовим договором є угода, яка укладається між двома сторонами: роботодавцем та працівником.
- Основні обов’язки сторін мають прописуватися в такому договорі та називаються трудовими. За виконання зазначених обов’язків роботодавець зобов’язується виплачувати заробітну плату працівникові на умовах самого трудового договору та на період його дії.
- Слід також згадати і про забезпечення відповідних умов праці та гарантій для працівника, що передбачається трудовим законодавством.
- У разі укладання трудової угоди, працівник також має ряд законних гарантій чи компенсацій.
- До прикладу це може бути систематична оплата праці, надання відпустки (або виплата за неї компенсації), офіційне оформлення тимчасової непрацездатності, чіткий та нормований робочий час та інші гарантій, передбачені трудовим законодавством.
- Натомість під цивільно-правовою угодою слід розуміти те, що сторонами її буде не роботодавець та працівник, а замовник і виконавець. Таке врегулювання визначається не трудовим, а цивільним законодавством.
Слід зробити юридичний висновок про те, що відмінностей з трудовою угодою тут багато, адже основна мета – отримання результату послуги чи виконання роботи, тобто сам результат, а ні процес (як в трудовому).
Тут немає таких гарантій як в трудовому законодавстві, інший обсяг обов’язків. Замовник у такому разі не турбується про умови роботи чи інші аспекти, як в трудовій галузі.
Тут не буде заробітної плати, а лише – винагорода за вчасне виконання роботи. Саме тому як правило така угода укладається для виконання разових завдань.
