Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Цивільне законодавство в Україні є досить різноманітним та пристосованим до різноманітних сфер суспільного життя. Іноді в процесі взаємодії суспільних відносин виникають запитання відносно укладання певного роду договір.
- Деякі можуть бути оплатними чи безоплатними, усними чи письмовими.
- Сьогодні наша письмова консультація буде присвячена питанню договору позички, який може бути дуже доречним та зручним для деяких категорій осіб.
- Однак тут слід пам’ятати, що обов’язково варто враховувати певні особливості та обставини, які виникають між суб’єктами правовідносин.
Для початку слід розібратися в тому, що саме тлумачення договору позички передбачено Цивільним кодексом України.
Так, згідно останнього під договором позички слід розуміти укладену угоду про те, що одна сторона (позичкодавець) бере на себе зобов’язання передати іншій стороні (користувачеві) певну річ з метою користування такою річчю протягом певного терміну часу.
Тут можна виокремити наявні особливості такої угоди.
По-перше даний вид договору є неоплатним. Жодна із сторін у разі дотримання всіх умов договору не повинна платити грошові кошти. В іншому разі у разі, якщо передання в користування речі буде супроводжуватися фінансовим інтересом, таку угоду буде варто трактувати вже як договір оренди.
По-друге предметом такої угоди виступає саме річ. Саме тому грошові кошти чи об’єкти нерухомості не можуть бути передані стороні на умовах договору позички.
По-третє користувач не набуває права власності за таким договором, а лише може ним користуватися.
Ще однією характерною особливістю є те, що такий договір має свій термін, адже використання речі дозволяється протягом певного строку, який має бути зазначений в договорі. Саме тому після спливу строку користування, таку річ буде потрібно повернути власникові – позичкодавцеві.
- Правовий аналіз ситуації дає можливість зрозуміти, що таку угоду можна укладати як в усній, так і в письмовій формі. Також варто пам’ятати і про можливість нотаріального посвідчення такого договору.
- Аналіз документів цивільного законодавства дозволяє зрозуміти, що у разі, якщо мова йде про річ побутового призначення, таку угоду можна укласти в усній формі за умови, що і позичкодавець і користувач є фізичними особами.
- Однак якщо хоча б одна із сторін є юридичною особою, у такому разі договір позички повинен бути укладеним в письмовій формі.
- Також варто звернути увагу на те, що якщо предметом угоди буде певні капітальні споруди або будівлі, тоді договір повинен бути укладеним в письмовій формі. А якщо термін такої угоди буде сягати трьох років та більше, то він повинен обов’язково бути засвідчений нотаріусом.
- Крім того слід зазначити і про сторін такого договору. Як вже вище було відзначено, ними мають право бути і фізичні особи і юридичні особи. Однак слід пам’ятати, що позичкодавцем також може бути особа, яка має право на управління майном. Але укладати угоду вона зможе лише за погодженням із власником речі.
Таким чином можна зробити юридичний висновок про те, що договір позички може бути дуже зручним та корисним в залежності від ситуацій, які виникають між фізичними та (або) юридичними особами, а одним з найголовніших умов такого договору повинна бути взаємна згода сторін на всі умови такої угоди.
