Дата публікації: 01.11.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Останні аналіз документів чинного кримінального законодавства дозволяє дійти висновку, що процедура ухвалення обвинувальних вироків відносно померлої особи в сфері кримінального судочинства є неправомірними та такими, що порушують чинне українське законодавство навіть в умовах реабілітаційної процедури.
- Останній правовий аналіз ситуації говорить про те, що саме такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд в одному із своїх висновків під час розгляду відповідної справи з даного питання.
- Так, до Касаційного кримінального суду було подано касацію з приводу зазначеного питання.
- Своїм рішенням суд скасував вирок місцевого суду та апеляційного суду та надав свої висновки з приводу того, що винесення обвинувального вироку щодо особи, яка була визнана померлою слід вважати неправомірним.
- На підставі висновків Касаційним судом було скасовано рішення місцевого та апеляційного суду за справою номер 454/2705/19.
Дана письмова консультація допоможе розглянути зазначену ситуацію більш детальніше.
- Так, вирок суду визначив особу винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, яке визначено в статті 286 Кримінального кодексу України (далі – ККУ). Крім того, кримінальне провадження закрили на підставі п.5 ч.1 статті 284 ККУ через те, що обвинувачений помер.
- За фабулою справи обвинувачений був за кермом свого автомобіля та порушив декілька пунктів Правил дорожнього руху, зокрема пункти 1.2; 11.2; 11.3; 12.1; 12.2. Він зміг допустити аварію (зіткнення) з автопотягом, виїхавши на зустрічну смугу руху.
- Через дану аварію і водій (обвинувачений) і його пасажир отримали тілесні ушкодження тяжкого ступеню, від яких внаслідок померли.
- Касаційним судом було визначено, що визначення у діях складу кримінального злочину повинно відбуватися з його огляду саме на момент такого вчинення і у випадках, коли особа померла внаслідок вчинення нею такого кримінального правопорушення.
Варто відзначити, що в законодавчих актах можна знайти висновки, які з’єднують розуміння закриття кримінального провадження чи таке продовження саме з метою реабілітації особи, яка померла після набуття такою особою статусу обвинуваченого або підозрюваного.
- Зважаючи на таке і новітні зміни в сфері кримінального законодавства, суддями Касаційного кримінального суду було визначено, що доводи сторони захисту і потерпілої є необґрунтованими, відносно порушення вимог Кримінального процесуального кодексу у разі складання повідомлення про підозру і вручення такого документа родичам обвинуваченого (загиблого водія).
- Однак не зважаючи на це в резолютивній частині вироку Касаційного суду визначається про обидва взаємовиключних рішення відносно одного обвинуваченого і однієї подій такого кримінального злочину.
- Мова йде про висновок, який встановлює факт винуватості особи у вчиненні ним кримінального правопорушення на підставі ч.2 статті 286 ККУ і рішення щодо закриття такого кримінального провадження, що передбачається ч.1 статті 284 кодексу.
Також судом було здійснено зауваження та надано юридичний висновок щодо того, що рішення суду, яким закрили провадження за правовою природою не може підмінити обвинувальний вирок і не може встановити присутність вини у особи, яка померла (у розумінні статті 62 Конституції України), та лише може визначати безпідставність для реабілітації такої особи.
