Дата публікації: 08.12.2023
Навчаюсь на третьому курсі Державного університету економіки і технологій. Спеціалізуюсь на договірному, господарському та корпоративнмоу праві, зокрема, надаю консультації та пишу фахові статті.
Досить часто зустрічаються випадки, коли сторони, керуючись принципом свободи договору, нехтують тими обмеженнями, що встановлені чинним законодавством.
- Відповідно до ст. 204 ЦКУ встановлюється, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлюється законом або ж не визнається судом.
- Якщо недійсність не встановлюється законом, то за наявності певний підстав сторона правочину може звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом визнання оспорюваного правочину недійсним.
Правові особливості недійсності правочинів:
Спершу варто зазначити, що законодавство встановлює декілька видів недійсності правочинів: нікчемність та оспорюваність.
- Нікчемним є той правочин, недійсність якого чітко передбачена законом, тобто він не матиме своєї юридичної сили вже з моменту укладення.
- Для визнання нікчемності звертатися до суд не потрібно.
- Важливою деталлю є те, що в деяких випадках нікчемний правочин може визнаватися дійсним, але виключно в судовому порядку.
Правочин можна вважати нікчемним якщо:
- при його укладенні не була додержана вимога щодо письмової форми;
- не була виконана вимога щодо нотаріального посвідчення;
- правочин укладався малолітньою особою, що не мала необхідного обсягу дієздатності;
- у випадку відсутності дозволу органів опіки та піклування;
- правочин укладався особою з обмеженою дієздатністю за межами такої дієздатності;
- сутність правочину направлена на порушення публічного порядку.
Наступним видом недійсності є оспорюваний правочин, тобто такий, недійсність якого не встановлена законом, але може бути визнана судом за певних підстав.
Варто зазначити, що на відміну від нікчемного правочину, оспорюваний створює права та обовязки для сторін у момент його вчинення, але якщо при цьому сторонами було порушено умови дійсності - шляхом звернення до суду можна визнати укладений правочин недійним.
Оспорюваними вважаються правочини:
- правочини, які вчиняються неповнолітніми особами, обсяг дієздатності яких є недостатнім;
- правочини, які вчиняються особами з обмеженою дієздатністю без згоди на це їх піклувальника;
- у випадку, якщо правочин вчинявся під впливом помилки (сторона помилялася щодо обставин, які мають вагоме значення);
- правочини, які є фіктивними (вчиняються не переслідуючи наміру виникнення наслідків), або ж удаваними (вчиняються з метою приховання іншого правочину) та ін.
Отже, для того щоб визнати оспорюваний правочин недійсним необхідно: пред’явити позов до суду, врахувати вищезазначені підстави для оспорювання, а також встановити факт порушення прав та інтересів позивача.
- Щодо наслідків, то після винесення рішення суду, кожна із сторін забов’язані повернути те, що вона отримала від другої сторони в натурі (якщо не можливо повернути в натурі, відшкодовується вартість одержаного).
- У разі якщо вчинення недійсного правочину призвело до завдання майнової або ж моральної шкоди одній із сторін правочину, або ж третім особам, то винна сторона забов’язана відшкодувати завдану нею шкоду.
Процедура визнання правочину недійсним у суді:
Зверненню до суду передують підготовчі дії, які полягають у детальному правовому аналізі підстав оспорюваності та зібранні всіх необхідних доказів (на цьому етапі рекомендованими є послуги юриста).
Також варто враховувати й те, що підстави оспорюваності повинні існувати саме на момент вчинення такого правочину.
Поряд з цим існує декілька видів позовів, які найчастіше використовують при врегулюванні подібних спорів, а саме: позови про визнання правочину недійсним із застосування, або ж без застосування наслідків недійсності, а також позови щодо застосування наслідків недійсності правочину, який є нікчемним.
В будь-якому випадку, позов, що подається особою повинен містити:
- найменування суду,
- до якого він подається,
- коротко описані обставини справи,
- чітко визначені позовні вимоги та ціна позову,
- обставини якими підтверджуються викладені вимоги,
- норми права, якими позивач обґрунтовує правомірність вищезазначеного,
- а також перелік доказів, що додаються до позовної заяви.
Окрім доказів варто додавати копії позову та квитанцію про сплату судового збору.
Послуги адвоката у визнанні оспорюваного правочину недійсним:
Адвокат допоможе встановити наявність підстав для звернення до суду, зібрати необхідні докази та належним чином представити інтереси позивача у суді. Попередня консультація юриста перед укладенням правочин унеможливить виникнення умов, за яких би таких правочин був визнаний недійсним, що звісно, збереже час, кошти сторін та виступатиме додатковою гарантією правомірності укладеного правочину.
