Працюю юристом з 2015 року.
Під набувальною давністю розуміють спосіб заволодіння чужим майном відкрито без приховання від оточення. Порядок набуття в приватну власність за набувальною власністю регулюється Цивільним кодексом України.
Право власності за набувальною давністю особа набуває на майно яке належить іншій людині або на об’єкт у якого відсутній власник.
Законодавство встановлює сукупність таких умов набуття у власність нерухомості або рухомої речі за набувальною давністю:
- володіння є добросовісним;
- володіння є відкритим для всіх;
- володіння мало тривалий характер;
- нерухомість чи рухомість є законною;
- наявна особа, яка може скористатися таким правом;
- законодавство не забороняє чи не обмежує набуття у власність за набувальною давністю.
Під добросовісністю розуміють користування об’єктом не порушуючи законодавство та права інших осіб. Добросовісною є особа, яка чесно захищала цивільні права та виконувала зобов’язання і була впевнена в тому, що має повні права на майно.
Під відкритим володінням розуміють, те що особа не намагалась приховати те, що в неї знаходиться майно. Також, поведінка особи щодо володіння майном має бути звичайною, як законного власника. Законодавство не покладає на особу обов’язок спеціально повідомляти суспільство про таке володіння.
Під тривалим характером розуміють те, що володіння майном не було перервано у часі. При цьому умовою набуття у власність такого майна є володіння нерухомістю протягом 10 років, земельною ділянкою - 15 років, а рухомістю – 5 років.
Умовою набуття об’єкта за набувальною власністю є ще без титульність, тобто володіння без правової підстави. До титульних володільців належить особи, які уклали договори, до прикладу оренди, зберігання.
Якщо відсутні ці умови, особа не може скористатись правом набуття у власність за набувальною давністю.
Особа має право скористатися правом набуття у власність за набувальною давністю на підставі судового рішення. Тому, особа повинна звернутися з позовною заявою до суду. Відповідачем по справі буде попередній власник або правонаступник. Крім того, суду необхідно довести, особу власника об’єкта або те, що об’єкт є нічийний.
Слід звернути увагу на той факт, що попередній володілець має право захистити свої права на майно від інших осіб у випадку неправомірного посягання.
Якщо особа бажає стати власником земельної ділянки за набувальною давністю, вона повинна пройти процедуру, що передбачена для безоплатної передачі землі у власність. Для цього особа звертається до органу державної влади або місцевого самоврядування з відповідним клопотанням. При цьому мають бути дотриманні всі умови набувальної давності та п’ятнадцятирічний термін користування цією земельною ділянкою. Якщо особа сплачувала земельний податок це і є добросовісним користуванням. Відкритим користування землею є те, що особа не приховувала цей факт від держави. Також, в неї мають бути відсутніми документи на земельну ділянку. Набуття у власність земельної ділянки за набувальною давністю здійснюється на підставі Земельного кодексу України. Тому, розмір землі, який може бути переданий у власність передбачений чинним законодавством.
Власником нерухомого майна особа стає лише після державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація такого майно здійснюється після набрання законної сили рішення суду. Варто пам’ятати, що під час звернення до суду на особу покладається обов’язок доведення існування нерухомості. Набувальна давність на житло також застосовується коли особа довела, що проживала в ньому та утримувала його. Цивільним кодексом України, прикінцевими положеннями передбачено, що правила набувальної давності поширюються на випадки, які настали за три роки до набрання Кодексу законної сили, тобто до першого січня 2014 року.
