Дата публікації: 19.12.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Сьогодні поговоримо про договір довічного утримання. Правові особливості укладання такого договору визначається цивільним законодавством України.
- Варто сказати про те, що в певному розумінні такий вид угод варто розуміти як альтернативу до договору купівлі-продажу майна.
- Так само, як і за зазначеним договором, особа також передає своє майно у власність іншій особі, однак тут є важливий нюанс.
- Такий договір довічного утримання визначає сам намір особи відчужувати своє майно на користь іншої особи не отримуючи за це кошти, як в договорі купівлі-продажу.
- Але про всі особливості допоможе розібратися наша письмова консультація, а у разі виникнення питань, звертайтеся до юридичного маркетплейсу «Консультант».
Так, укладення такого договору передбачає що відчужувач (одна сторона), передає набувачеві (іншій стороні) певне нерухоме майно у власність.
- Це може бути квартира, житловий будинок або іншого роду майно (як нерухоме так і рухоме), а після такої передачі майна, до обов’язків набувача буде входити утримання і (або) догляд за відчужувачем протягом всього життя такого відчужувача.
- Правовий аналіз ситуації дає підставу зробити юридичний висновок про те, що основною метою відчужувача у випадку укладання договору довічного утримання буде саме гарантія отримання догляду з боку набувача.
- Такий обов’язок з утримання особи, яка передала своє майно у власність набувача, може полягати і у матеріальному забезпеченні особи або у догляді чи наданні певних послуг.
- Чинним законодавством не визначений чіткий перелік таких зобов’язань, адже сторони самі мають право в договорі визначити повний перелік даних зобов’язань або їх періодичність за власною ініціативою.
Аналіз документів чинного законодавства дає підстави зрозуміти, що такий договір обов’язково повинен бути укладений в письмовій формі і завірений у нотаріуса.
- Крім того, у разі, якщо мова йде про нерухоме майно, то у такому разі договір повинен підлягати і державній реєстрації.
- Особа набуває право власності на майно відчужувача після державної реєстрації договору або після нотаріального засвідчення.
- Слід сказати і про те, що у разі укладання такого договору не повинні бути застосованими норми цивільного законодавства з приводу переважного права на купівлю певної частки власника в розумінні права спільної часткової власності.
Крім того, у разі, якщо особа, яка відчужує майно є співвласником такого майна, ми говоримо саме про право спільної сумісної власності, то у такому разі договір може бути укладений за умови визначення його частки в натурі або у разі визначення певного порядку користування майном між самими співвласниками.
Варто наголосити і на тому, що до обов’язку набувача входить і заборона дарування, продажі чи іншого способу відчуження набутого майна за життя відчужувача, а у разі, якщо такий набувач не виконує своїх зобов’язань по утриманню відчужувача згідно всіх пунктів договору, останній може бути розірваний через невиконання його умов. У такому разі майно буде повернуте до відчужувача після розірвання такого договору.
