Цивільний шлюб

Недавно нашей команде задали вопрос: “

Останнім часом все частіше можна почути такі поняття, як «цивільний шлюб», «співжиття» або «фактичні подружжя». Зазвичай молоді пари так називають свої відносини при спільному проживанні без офіційного оформлення шлюбу. А поняття «цивільний шлюб» трактують як захочуть. Тому варто розібратися в правовому регулюванні подібних відносин, щоб не наштовхнутися на підводне каміння.

У сучасному світі поняття «цивільний шлюб» плутають з співжиттям. Співжиття - це відносини між партнерами, які не закріплені офіційно. Такий шлюб не несе в собі ніяких правових обов'язків, навіть якщо обидва партнери ведуть спільне господарство і у них спільні діти. При народженні дітей, законом передбачено тільки наділення їх батьківськими правами.

Зараз же "цивільним" шлюбом називають спільне проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, без державної реєстрації шлюбу. Офіційно ж такий термін в українському законодавстві відсутній. Однак це абсолютно не означає, що учасники такого союзу є незахищеними з юридичної точки зору. Згідно з чинним законодавством, сім'ю складають особи, які проживають разом, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Такими особами можуть бути подружжя, діти, батьки. Також сім'єю є особи, які не є один одному батьками, дітьми або подружжям, проте ведуть спільне господарство.

Шлюбом визнається сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо чоловік і жінка, які не перебуваючи у шлюбі, ведуть спільний побут, проживають однією сім'єю, не перебуваючи при цьому в шлюбі з третіми особами, у них існують певні права та обов'язки по відношенню один до одного, які можуть прирівнюватися до прав та обов'язків подружжя.

Правове регулювання такого союзу здійснюється нормами Сімейного кодексу України, багато з яких є відсильні. Іншими словами - визначаючи наявність певних прав і обов'язків співмешканців в розрізі аналогією з правами подружжя, окремі положення Сімейного кодексу вказують на конкретні статті, якими регулюються подружні стосунки.

За опитуваннями двох тисяч українців 45% вважають, що проживання чоловіка і жінки до шлюбу разом - це нормальне явище. Причому ця цифра збільшується. З цього випливає, що цивільний шлюб - це цілком нормальна форма сімейних відносин в Україні.

82% опитаних людей у ​​віці 18 - 30 років, також позитивно відгукуються про цивільний шлюб. Але правові аспекти цивільного шлюбу у нас в країні знаходяться тільки на стадії формування. Тому може виникнути безліч проблем юридичного плану. Так, якщо для реєстрації дитини, народженої в законному шлюбі необхідна заява одного з батьків або документ з пологового будинку, то в разі реєстрації дитини пари складається в цивільному шлюбі будуть потрібні заяви від двох батьків, так як потрібно визначити точне походження дитини від батька.

Що ж до фактичного проживання без штампа в паспорті, то в Україні такий спосіб сімейних відносин підтримує 82% молодих людей у віці від 18 до 29 років. Незважаючи на це, інститут «цивільного» шлюбу в правовому полі у нас знаходиться тільки на стадії формування. Чому труднощі у «нерозписаних» пар можуть виникнути вже з реєстрацією новонародженої дитини.

Так, для реєстрації малюка, народженого в шлюбі, слід подати заяву тільки одного з батьків - документ з пологового будинку, що підтверджує походження дитини. У разі ж, якщо мати і батько дитини - «цивільні» чоловік і дружина, то одного документа недостатньо. Адже походження дитини визначається від батька (обов'язково заповнення графи «По батькові»). Тому слід надати заяву обох батьків. Його можна подати в РАЦС як до, так і після народження дитини.

Що ж стосується прав і свобод новонароджених, то згідно з Конституцією України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи ні. Якщо цивільні чоловік і дружина вирішили розлучитися, то в обов'язки батька спільної дитини входить виплата аліментів, як ніби вони перебували в офіційному шлюбі. Що ж стосується поділу майна, то тут можуть виникнути проблеми. Згідно ст. 74 Сімейного кодексу України, жінка і чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, можуть претендувати на майно, нажите ними на праві спільної сумісної власності.