Цивільний шлюб

Останнім часом все частіше можна почути такі поняття, як «цивільний шлюб», «співжиття» або «фактичні подружжя». Зазвичай молоді пари так називають свої відносини при спільному проживанні без офіційного оформлення шлюбу. А поняття «цивільний шлюб» трактують як захочуть. Тому варто розібратися в правовому регулюванні подібних відносин, щоб не наштовхнутися на підводне каміння.

У сучасному світі поняття «цивільний шлюб» плутають з співжиттям. Співжиття - це відносини між партнерами, які не закріплені офіційно. Такий шлюб не несе в собі ніяких правових обов'язків, навіть якщо обидва партнери ведуть спільне господарство і у них спільні діти. При народженні дітей, законом передбачено тільки наділення їх батьківськими правами.

Зараз же "цивільним" шлюбом називають спільне проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, без державної реєстрації шлюбу. Офіційно ж такий термін в українському законодавстві відсутній. Однак це абсолютно не означає, що учасники такого союзу є незахищеними з юридичної точки зору. Згідно з чинним законодавством, сім'ю складають особи, які проживають разом, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Такими особами можуть бути подружжя, діти, батьки. Також сім'єю є особи, які не є один одному батьками, дітьми або подружжям, проте ведуть спільне господарство.

Шлюбом визнається сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо чоловік і жінка, які не перебуваючи у шлюбі, ведуть спільний побут, проживають однією сім'єю, не перебуваючи при цьому в шлюбі з третіми особами, у них існують певні права та обов'язки по відношенню один до одного, які можуть прирівнюватися до прав та обов'язків подружжя.

Правове регулювання такого союзу здійснюється нормами Сімейного кодексу України, багато з яких є відсильні. Іншими словами - визначаючи наявність певних прав і обов'язків співмешканців в розрізі аналогією з правами подружжя, окремі положення Сімейного кодексу вказують на конкретні статті, якими регулюються подружні стосунки.

За опитуваннями двох тисяч українців 45% вважають, що проживання чоловіка і жінки до шлюбу разом - це нормальне явище. Причому ця цифра збільшується. З цього випливає, що цивільний шлюб - це цілком нормальна форма сімейних відносин в Україні.

82% опитаних людей у ​​віці 18 - 30 років, також позитивно відгукуються про цивільний шлюб. Але правові аспекти цивільного шлюбу у нас в країні знаходяться тільки на стадії формування. Тому може виникнути безліч проблем юридичного плану. Так, якщо для реєстрації дитини, народженої в законному шлюбі необхідна заява одного з батьків або документ з пологового будинку, то в разі реєстрації дитини пари складається в цивільному шлюбі будуть потрібні заяви від двох батьків, так як потрібно визначити точне походження дитини від батька.

Що ж до фактичного проживання без штампа в паспорті, то в Україні такий спосіб сімейних відносин підтримує 82% молодих людей у віці від 18 до 29 років. Незважаючи на це, інститут «цивільного» шлюбу в правовому полі у нас знаходиться тільки на стадії формування. Чому труднощі у «нерозписаних» пар можуть виникнути вже з реєстрацією новонародженої дитини.

Так, для реєстрації малюка, народженого в шлюбі, слід подати заяву тільки одного з батьків - документ з пологового будинку, що підтверджує походження дитини. У разі ж, якщо мати і батько дитини - «цивільні» чоловік і дружина, то одного документа недостатньо. Адже походження дитини визначається від батька (обов'язково заповнення графи «По батькові»). Тому слід надати заяву обох батьків. Його можна подати в РАЦС як до, так і після народження дитини.

Що ж стосується прав і свобод новонароджених, то згідно з Конституцією України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи ні. Якщо цивільні чоловік і дружина вирішили розлучитися, то в обов'язки батька спільної дитини входить виплата аліментів, як ніби вони перебували в офіційному шлюбі. Що ж стосується поділу майна, то тут можуть виникнути проблеми. Згідно ст. 74 Сімейного кодексу України, жінка і чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, можуть претендувати на майно, нажите ними на праві спільної сумісної власності.