Майно, яка не підлягає поділу під час розлучення.

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тож, у випадку розлучення, майно може бути поділеним у судовому порядку.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Слід розуміти, що майно подружжя може бути двох видів:

- загальне, яке було нажито спільно в період шлюбу (підлягає поділу), рухоме і нерухоме майно, грошові заощадження, цінне обладнання діляться між подружжям у рівних частках;

- приватне, придбане до шлюбу або отримане в період спільного проживання у спадок, договором дарування тощо. Воно не підлягає розділу. До приватної власності також відносять: речі особистого користування, коштовності, страхові виплати, премії, нагороди. Якщо подружжя перебувають у шлюбі, але проживає окремо, до приватної власності може бути віднесено все майно, придбане в цей період.                                                  

Поділ спільного майна подружжя, як правило, проводиться в зв'язку з розірванням шлюбу. Але пунктом 1 статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Майно, придбане в шлюбі, не завжди є спільною власністю подружжя.

Належність покупки залежить від того, за чиї кошти її придбали. Законодавством України визначено, що особистою приватною власністю подружжя є:

1. Майно, придбане до шлюбу.
2. Майно, придбане за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
3. Майно, придбане за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто. Речі індивідуального користування, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, а також як відшкодування завданої моральної шкоди.
4. Страхові суми, одержані за обов'язкове особисте страхування, а також за добровільне особисте страхування, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з подружжя.
5. Премії, нагороди, які отримані за особисті заслуги.
6. Земельну ділянку, набуту за час шлюбу внаслідок його приватизації, якщо ділянка раніше знаходився в користуванні і його розмір відповідає нормам безкоштовної приватизації.

У сімейному законодавстві є кілька застережень, які дозволяють справедливо врегулювати нестандартні ситуації, що стосуються права власності.