Зняття арешту з квартири та іншої нерухомості

У побуті під арештом можуть мати на увазі також і обтяження, що за своєю правовою суттю не є арештом, хоч і має деякі основні його властивості. У даній статті будуть розглянуті питання, пов'язані саме з арештом майна і його зняттям.

Арешт може бути накладено за рішенням суду або за рішенням ержавної виконавчої служби в рамках примусового виконання рішення суду.

Арешт, який накладено судом, знімається тільки судом. Для цього необхідно або встановлення незаконності накладення такого арешту, або підтвердження того, що підстави для накладення арешту відпали (наприклад, арешт накладено для забезпечення позову у справі, в якому сторони дійшли порозуміння і боржник оплатив борг). Якщо ж арешт накладено органом державної виконавчої служби (далі - ДВС), то він може бути знятий самим органом ДВС, або судом.

ДВС знімає арешт в таких випадках:

•  якщо порушений порядок накладення арешту;
• в разі неможливості або недоцільності продажу такого майна, що підтверджується висновком експерта;
• в певних випадках закінчення виконавчого провадження.

У всіх інших випадках арешт з майна боржника знімається за рішенням суду. Для цього необхідно скласти відповідну заяву, прикласти докази, а також копії для всіх учасників процесу. У цій заяві можна окремо вказати, кому доручити виконання ухвали суду, а також можливість термінового виконання.

Найчастішими випадками зняття арешту є порушення процедур його накладення з боку суду або органу ДВС і тому його можна зняти з досить високим ступенем ймовірності, особливо якщо за справу береться юрист.

Об'єктами, що підлягають арешту, можуть бути:

• будинки, квартири та інше нерухоме майно, в тому числі успадковане або отримане в дар;
• транспортний засіб, яким боржник володіє на правах власника;
• коштовності, за винятком тих, які відносяться до призів і нагород;
• грошові кошти, в тому числі в безготівковій формі, що зберігаються в будь-якій валюті;
• предмети меблів, а також побутова техніка і апаратура;
• цінні папери.

Арешт на нерухомість передбачає собою законодавчу заборону на вчинення різнопланових угод за безкоштовне і безоплатному відчуженню відповідного майна.

Арешт нерухомості застосовується при появі небезпеки втрати об'єкта і необхідності забезпечити його збереження в правовому сенсі цього слова. Як правило, на практиці арешт накладається на житло через невиконання зобов'язань правовласника квартири перед громадянами або організаціями.

Так, арешт може бути накладено:

При наявності у правовласника суттєвої фінансової заборгованості за кредитними зобов'язаннями (наприклад, по іпотеці). Так, якщо правовласник житла взяв іпотеку і не розрахувався вчасно з банком-кредитором, останній вправі для забезпечення своїх прав вимоги накласти арешт на майнові цінності боржника: квартиру, автотранспортний засіб або інші об'єкти, що мають матеріальну цінність.

У разі виникнення правових розбіжностей між спадкоємцями або власниками під час розподілу житла. Так, якщо спадкоємці не можуть відразу поділити житлову нерухомість, отриману в спадок, на дане житло може бути накладено арешт, який чинний, поки сторони правового спору домовляються про можливі шляхи вирішення проблеми. При передачі житла в якості застави в ломбард. Законодавець передбачає правову можливість забезпечити збереження закладеного майна, поки не будуть виконані фінансові зобов'язання боржника. При накладеному арешті заставодавець не зможе здійснювати ніякі угоди і правові операції з продажу, даруванню, оренді закладеного житла.

У разі виникнення правових розбіжностей між спадкоємцями або власниками в час розподілу житла. Так, якщо спадкоємці не можуть відразу поділити нерухомість, отриману в спадок, на дане житло може бути накладено арешт, чинний, поки сторони правового спору домовляються про можливі шляхи вирішенню проблеми.