Дата публікації: 15.02.2024
Навчаюсь на третьому курсі Державного університету економіки і технологій. Спеціалізуюсь на договірному, господарському та корпоративнмоу праві, зокрема, надаю консультації та пишу фахові статті.
Об’єкти творчої діяльності, які мають статус об’єктів права інтелектуальної власності здебільшого створюються одноосібно, але інколи творчість виступає об’єднуючим фактором для двох і більше осіб, що породжує таке поняття як «співавторство». Загалом, співавторством є сумісна творча діяльність декількох осіб, результатом якої є створення твору. Із виникненням співавторства можуть постати питання про розподіл винагороди за його використання, визначення обсягу прав у кожного із співавторів, а також про наявні способи захисту порушених авторських прав – і всі ці питання можуть бути врегульовані по-перше законодавством, а по-друге самими авторами у відповідному договорі. З даного твердження випливає виключне значення договору між співавторами, які інструменту задля уникнення протиріч, суперечок в подальшому.
Правові особливості співавторства:
Спершу варто звернути увагу на види співавторства, адже ця правова основа, визначатиме в подальшому на обсяг прав, якими наділятиметься кожен із співавторів. Види співавторства:
• Роздільне. Частинки, які привніс кожен із співавторів можна виділити як окремі та використовувати незалежно від інших. За таких умов, кожен із авторів може використовувати свою частину, здійснювати майнові права на неї (особисто, за допомогою представника, або ж організації колективного управління). Важливо, щоб здійснення співавтором майнових прав на свою частинку не перешкоджало використанню всього твору та не обмежувало права інших співавторів.
• Нероздільне. Внесок кожного із співавторів неможливо виокремити, тобто створений твір у співавторстві становить єдине ціле. В такому разі, майнові права на твір належатимуть спільно всім авторам. Здійснення ж кожним з них своїх прав реалізується за згодою із іншими співавторами. Разом з цим, співавтор не може безпідставно відмовити іншим співавторам у дозволі на публікування або ж переробку створеного твору.
Відповідно до ст. 436 ЦКУ авторське право на твір належить співавторам спільно, не дивлячись на те, який саме вид співавторства встановлений між ними. Як вже зазначалося, що виключне значення у відносинах співавторства має саме договір, а тому варто висвітлити всі його особливості. Укладаючи договір варто звернути увагу на його умови, а саме: предмет (відносини, що ним врегульовуються), розподіл винагороди за використання, обсяг прав та обов’язків сторін, порядок використання твору, відповідальність за невиконання умов договору, строк його дії. До договору можуть бути включені й інші умови, зважаючи на вид твору та бажання співавторів. Важливо звернути увагу на умову про виплату винагороди, адже законодавством встановлюється принцип, за яким кожен із співавторів отримуватиме винагороду у рівних частках, але на практиці досить часто зустрічаються випадки нерівномірного розподілу. Зумовлено це тим, що частка кожного із співавторів не завжди може бути рівною, а тому виникає потреба і у нерівномірному розподілі винагороди за його використання. В будь-якому разі, всі ці деталі необхідно зазначати у договорі. Також варто зауважити на важливості розмежування таких понять як «співробітництво» та «співавторство» адже колективна праця декількох осіб в межах завдання, яке надає певна організація не створюватиме співавторства. Співавторство також не виникає і в тому випадку, коли певна особа надавала, технічну, фінансову допомогу авторові. Якщо ж твір було створено працівником, що працює на умова трудового договору, то йому належатимуть особисті немайнові права на створений твір, а майнові права перейдуть до його роботодавця.
Захист порушених авторських прав:
Якщо ж права, які належать кожному із співавторів порушуються, недотримуються умови договору між ними, то є можливість вирішити спір двома шляхами: досудовий спосіб, судовий порядок. Досудовий спосіб врегулювання спору може передбачає ведення переговорів між самими співавторами, або ж і з іншими особами. Зокрема, виключне значення при цьому має процедура медіації, як досудова, добровільна процедура за якої сторони за участю медіатора ведуть переговори по врегулюванню спору. Судова тяганина, витрати коштів, емоційне навантаження – до всього цього суб’єкти авторського права не завжди бувають готові, а тому актуальності набиратиме саме досудовий спосіб врегулювання спору. Якщо ж альтернативним шляхом не вдалося поновити порушені права, то можна звернутися до суду з позовом. Результатом звернення може бути визнання авторського права, припинення дій, які його порушують, відновлення попереднього становища, відшкодування шкоди.
Допомога юриста у захисті авторського права:
Послуги юриста можуть знадобитися як на етапі укладення договору між співавторами, так і при реалізації вищенаведених способів захисту. Юрист проведе правовий аналіз ситуації, надасть консультацію, складе процесуальні документи, представить інтереси позивача. Виключне значення має адвокат і при досудовому врегулювання спорів, адже виважена правова позиція та узгодження всіх дій з вимогами законодавства – це важливі фактори, які збільшуватимуть вірогідність успіху.
