Дата публікації: 10.02.2023
Працюю юристом з 2015 року.
Сімейним законодавством встановлено, що дитина, яка не досягла десяти років проживатиме за місцем, яке визначили її батьки. У віці від десяти до чотирнадцяти років вона бере участь у розгляді питання де вона проживатиме. Чотирнадцятирічна дитина має право самостійно вирішити де вона бажає жити.
У випадку проживання батьків за різними адресами, законодавством передбачена можливість укласти між собою угоду, в якій буде зазначено з котрим з батьків дитина буде жити, а також умови її виховання. Форма такої угоди – письмова. Договір необхідно засвідчити у нотаріуса.
Є доволі поширеними випадки коли між батьками котрі не проживають разом виникає спір щодо того з ким буде жити їх малолітня дитина. В такому випадку місце проживання дитини вирішує орган опіки та піклування. Питання вирішується на засіданні у присутності обидвох батьків, які підлягають вислуховуванню.
Адвокат по сімейному праву може здійснити супровід справи під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини.
В службу дітей подається пакет документів:
- заповнену заяву;
- копія паспорта;
- довідку в котрій буде зазначено місце проживання;
- копія свідоцтва про шлюб;
- копія документа про розірвання шлюбу при наявності;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- довідка із закладу де дитина навчається чи виховується;
- довідка, що підтверджує сплату аліментів при наявності.
Комісія засідає не рідше одного разу на місяць, але загалом при потребі.
Також, місце проживання дитини можна встановити через суд.
Для цього один з батьків, який бажає, щоб дитина проживала з ним повинна звернутися з позовною заявою до суду.
В суді необхідно довести: факт піклування про дитину, участь у її вихованні, у якому стані здоров’я дитини та батьків; матеріальний стан; умови життя; відношення з дитиною; місце роботи та інше.
Заяву слід подати за місцем де зареєстрований Відповідач до відповідного районного, міського, міськрайонного суду.
До позовної заяви слід подати наступні документи:
- документ (свідоцтво), що свідчить про розірвання шлюбу;
- паспорт особи, яка подає заяву, а саме його копія;
- якщо є судове рішення про розірвання шлюбу – його копія;
- характеристика про особу позивача, що береться за місцем роботи;
- характеристика про особу позивача, що береться за місцем проживання;
- декларація про доходи позивача (її копія);
- довідка в якому буде зазначено в якому стані здоров’я особи, яка бажає, щоб її дитина з нею проживала;
- акт в якому буде встановлено в яких побутових умовах проживає позивач;
- якщо позивач зареєстрований як ФОП, то виписку про реєстрацію;
- акт обстеження житла (санітарно-епідеміологічний);
- епікриз;
- документ, що підтверджує оплату судового збору.
Позивач має право за своїм вибором подати заяву в суд або надіслати її поштою. При надсиланні її поштою необхідно оформити цінний лист та скласти опис поданих документів.
Заява розглядається судом по суті протягом 30 днів з дня початку її перегляду. Справу слід почати розглядати протягом 60 днів від дня коли провадження було відкрите.
Якщо заява подана без дотримання вимог щодо її змісту та форми, суд виносить ухвалу про залишення її без розгляду. Така заява подається протягом 5 днів від дня отримання судом заяви. В ухвалі зазначаються причини залишення позовної заяви без руху та дається строк на їх усунення. Цей строк складає 10 днів з дня отримання позивачем цієї ухвали.
