Визначення місця проживання дитини
Розлучення — це болючий та складний процес. А за наявності дітей ще більш заплутаний. Адже подружжю потрібно дійти згоди щодо визначення місця проживання дитини. При цьому враховуючи не стільки власні емоції, скільки інтереси дитини. Це питання вирішують різними методами. Але в жодному випадку не обійтись без кваліфікованого юриста.
Що дає визначення місця проживання дитини
Це дуже важливе питання. Адже це впливає на те, хто буде платити аліменти та в якому розмірі. Також графік зустрічей для того, хто буде мешкати окремо. Ступінь участі у вихованні. І навіть можливість подорожувати за кордон. Виїзд на відпочинок або лікування не потрібно погоджувати за наявністю документів на визначення місця проживання. Тож важливо встановити всі крапки над «і», щоб не мати складнощів в майбутньому.
Законодавством встановлені наступні правила про визначення місця проживання дитини:
● за дітей молодших десятирічного віку місце її проживання вирішують батьки;
● діти старше десяти років мають право приймати участь у вирішенні цього питання разом з батьками;
● по досягненні чотирнадцяти років дитина може вирішувати самостійно, з ким їй жити.
Визначення місця проживання дитини за відсутності спору
Найкращий варіант. Подружжя вирішує між собою, з ким мешкатиме дитина. Це надасть можливості позбавити дитину стресів, які неодмінно будуть, якщо почнуться суперечки. Але навіть угоду потрібно оформити належним чином. В іншому випадку в майбутньому хтось з батьків може змінити думку. Тоді подружжю доведеться вирішувати долю дитини іншими шляхами. Статтею 109 Сімейного Кодексу вказано, що повинен бути складений договір про визначення місця проживання дитини.
В документі мають бути вказані головні моменти:
● з ким з батьків буде мешкати дитина;
● права та обов'язки партнера, що мешкатиме окремо;
● його участь у вихованні дитини та можливість реалізувати батьківські права;
● розмір коштів, що будуть перераховуватись на забезпечення дитини.
Зразок договору про визначення місця проживання дитини не важко знайти в інтернеті. Але варто все ж не покладатися на типовий шаблон, а звернутися до юриста для розробки індивідуального документа. Це допоможе уникнути сперечань у майбутньому, зберегти адекватні стосунки з колишнім партнером та власною дитиною. Частіше за все договір починають складати вже після припинення сімейних стосунків. Але набагато краще створити його ще під час шлюбу про всяк випадок. В процесі розлучення подружжя перебуває в напруженому емоційному стані. В більшості випадків це не сприяє прийняттю адекватних та виважених рішень. Наявність документа допоможе запобігти виникненню негативних ситуацій.
Загалом законодавством вказана можливість скласти договір у наступних випадках:
● під час шлюбу, щоб підстрахуватися від непередбачуваних ситуацій при гіпотетичному розлученні;
● визначення місця проживання дитини під час розлучення, щоб спростити процедуру;
● після розлучення, щоб забезпечити максимальний комфорт дитині та батькам.
Отримання судового рішення про визначення місця проживання дитини
Коли домовитись між собою батькам не вдається, доводиться звертатися до суду. Зазвичай це стається, коли потрібно визначення місця проживання дитини з батьком. Зазвичай діти залишаються з матір'ю. Це не є законодавча норма. Просто традиція, що давно склалася. До того ж Декларація про права дитини, ратифікована Україною, радить не відривати її від матері без значної необхідності, щоб не порушувати емоційний зв'язок. Але бувають випадки, коли батько може надати кращі умови для дитини. Тоді й виникають сперечання. Судова практика по визначенню місця проживання дитини з батьком наразі доволі велика. З 2017 року чимало справ закінчилися на користь батька. Розглянув обставини справи, соціальний статус та особливості побуту батька та матері, суд може вирішити, що для забезпечення прав та інтересів дитині краще залишатися з батьком. Рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком вже не є рідкістю.
Що потрібно для судового розгляду
Подати позовну заяву про визначення місця проживання дитини може кожен з батьків. Заява подається за місцем проживання відповідача. Для розгляду справи потрібно сплатити судовий збір у розмірі 1073 грн. Щоб отримати потрібне рішення, важливо надати суду всю наявну інформацію, яка може свідчити на власну користь. У справі згодяться дані про наявність нерухомості, матеріальний стан. Непогано, якщо поряд з місцем майбутнього проживання дитини є дитячий садочок, школа та інші освітні заклади. Графік роботи також має велике значення. Важливо, щоб дитина отримувала достатньо уваги та спілкування. Допускається залучення свідків, які можуть підтвердити наявність можливостей та великого бажання піклуватися про дитину. Позов про визначення місця проживання дитини варто підкріпити документами, які підтверджують, що для захисту інтересів малюку краще залишатися з позивачем.
До таких паперів відносяться:
● копія паспорта та довідка про місце реєстрації позивача;
● довідка про доходи;
● документи на право власності на нерухомість;
● свідоцтво про шлюб та розлучення;
● свідоцтво про народження дитини;
● довідки з дитячого садочка або школи, яку відвідує дитина;
● медичні документи про стан здоров'я позивача та дитини;
● довідка про заборгованість по аліментах (за наявності);
● довідки про матеріальний стан позивача (виписка з банківських рахунків);
● висновок про умови, створені для проживання дитини.
В позовній заяві про визначення місця проживання дитини з матір'ю або з батьком потрібно також надати інформацію про графік роботи, наявність шкідливих звичок, фах та будь-які дані, що можуть свідчити на користь позивача. Якщо на момент розгляду справи дитина досягла десяти років, її теж можна викликати свідком. Суд враховує її думку. Зібрати всі необхідні докази доволі важко. Так само як і грамотно скласти заяву про визначення місця проживання дитини. Тому краще не ризикувати, а звернутися до фахівця. Адвокат візьме на себе збір та підготовку всіх необхідних матеріалів.
Переваги звернення до адвоката:
● швидке рішення суду про визначення місця проживання дитини;
● збір доказів;
● опитування свідків;
● відсутність необхідності самостійно розбиратися в нюансах законодавства.
Визначення місця проживання дитини органом опіки та піклування
Є варіант для тих, хто не зміг домовитись, але не бажає звертатися до суду. Законом передбачена можливість отримати рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини. Щоб ініціювати розгляд, потрібно звернутися до відділу опіки із заздалегідь підготовленим пакетом документів.
Знадобляться:
● заява;
● паспорт та довідка про місце реєстрації;
● свідоцтво про шлюб та розлучення;
● свідоцтво про народження дитини;
● договір купівлі-продажу на квартиру чи будинок.
Після розгляду заяви буде складено комісію для огляду помешкання обох батьків. Будуть оцінюватись умови проживання, наявність окремого місця для сну та навчання, одягу, іграшок. Також комісія перевірить приміщення на відповідність санітарним нормам. За результатами перевірки буде складено відповідний акт. Надалі призначається слухання, на яке запрошують обох батьків. Саме там отримують висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини. Процедура простіша, ніж судовий розгляд, але отриманий висновок не обов'язковий для виконання. Тобто дружина чи чоловік може просто не віддати дитину. Ніяких правових наслідків не буде. Тоді доведеться все одно звернутися до суду, щоб залучити службу приставів.