Дата публікації: 11.02.2023
Працюю юристом з 2015 року.
Оспорювання батьківства (материнства)
У подружньої пари виникають зобов’язання щодо своєї дитини на основі запису, що вона народилась. Документом який підтверджує батьківство є Свідоцтво про народження дитини. Дитина яка народилася або була зачата в шлюбі вважається такою, що є від батьків. Якщо жінка не знаходиться в зареєстрованому шлюбі підтвердженням того, що дійсно вона є матір’ю дитини є документ з полового будинку, який видається після народження. Своєю чергою батьком визнається особа на основі поданого звернення тата та мами дитини чи на підставі судового рішення.
Заява про визнання себе батьком може бути подана до або після того як дитина народилась. Заяву має право подати уповноважений представник. Коли така заява відсутня то батьківство можна встановити на підставі судового рішення. Зазвичай встановлюють батьківство коли чоловік не бажає визнати себе татом, якщо матір померла чи визнана на підставі судового рішення недієздатною, зникла, чи позбавлена прав на дитину. Встановлення та заперечення батьківства відбувається на підставі зібраної інформації та доказів.
Позовну заяву має право подати потенційний тато, мати, опікун, піклувальник чи людина, яка доглядає за дитиною. Дитина після досягнення вісімнадцяти років має право самостійно подати позовну заяву. Позовна заява приймається судом, якщо в Книзі реєстрації народжень є записано ім’я та прізвище тата дитини.
Сімейним законодавством передбачене право заперечення батьківства або материнства. Для цього необхідно звернутися з позовом до суду особі, яка записана як тато. Предметом позову є зміна інформації про тата в актовому записі.
Жінка має право заперечити батьківство чоловіка звернувшись із заявою в суд. При цьому особа, яка вважає себе татом дитини має подати заяву про встановлення батьківства. В такій ситуації позовна давність складає рік.
Заперечити своє батьківство можна:
- після того, як дитина народиться;
- перебуваючи з матір’ю дитини у шлюбі;
- перебуваючи з матір’ю дитини у розірваному шлюбі;
- якщо після розірвання шлюбу дитина була народжена протягом 10 місяців;
- до виповнення нею вісімнадцяти років.
Слід зауважити те, що заперечення батьківства є неможливим, якщо особа знала, що вона не являється татом дитини під час коли здійснювалась реєстрація батьківства. Також, це стосується особи, яка погодилась на те, щоб використати допоміжні репродуктивні технології.
Довести треба в суді, що записаний батько та дитина не є споріднені кров’ю. Коли цей факт доведений, суд висуває рішення про вилучення інформації про тата з актового запису. Обов’язково проводиться генетична експертиза.
Відповідачем є тато та установа ДРАЦСу при розв’язанні проблеми про виключення даних про батьківство. Третьою особою у справі, є матір як така, що не має вимог.
До заяви подаються пакет документів:
- документ, що свідчить про те, що дитина народилась (якщо воно наявне);
- докази по справі про заперечення материнства та батьківства. Доказами можуть бути доводи свідків, експертиза, докази, які є речовими.
Оспорити батьківство можна від дня народження дитини до виповнення нею вісімнадцяти років. Якщо дитина померла заперечення батьківства є неможливим.
Матір також може оспорити своє материнство. Жінка має право написати суду заяву в котрій вона не визнає себе мамою. Також, жінка, яка вважає себе матір’ю дитини може оспорити в суді материнство іншої жінки. Це відбувається зазвичай коли є підозра на підміну дітей.
Такі справи є доволі важкими з моральної точки зори. При оспорені таких фактів слід звернутися до сімейного адвоката, який наддасть відповідну консультацію, складе заяву до суду та представить ваші інтереси.
