Детальніше
Дата публікації: 13.03.2024
Адвокат
Досудове врегулювання спорів з кредитором: Підготовка та укладення мирової угоди
Вирішення спорів за допомогою досудового механізму, зокрема шляхом укладення мирової угоди з кредитором, є важливим етапом в правовому процесі, що дозволяє уникнути подальшого судового розгляду та конфліктів між сторонами.
Відповідно до висновку Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (у справі щодо досудового врегулювання спорів), обрання способу правового захисту, включаючи досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів. Таким чином, можливість використання досудового врегулювання спорів стає додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, зберігаючи принцип здійснення правосуддя виключно судом. Право на судовий захист не виключає можливості досудового врегулювання спорів для суб'єктів правовідносин. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли сторони добровільно обирають спосіб захисту своїх прав.
Щодо господарських правовідносин, Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що сторони можуть застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору за взаємною згодою. Це надає можливість сторонам укласти угоду про досудове врегулювання спору в рамках договору.
Досудове врегулювання спорів може також відбуватися за волею кожного з учасників правовідносин і без відповідних застережень у договорі. Суди касаційної інстанції підтримують такий підхід, як свідчить рішення Верховного Господарського Суду України від 22 грудня 2009 року № 12/1278 та 24 жовтня 2006 року № 2/238. Ці суди не скасували рішення районного суду та апеляційної інстанції лише на підставі того, що сторони не дотрималися вимог договору про досудове врегулювання спору.
Іноді існують винятки з загального правила. Наприклад, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року № 6-22276св11 вказує на те, що досудова вимога не була подана до поручителя, тому суд не врахував цю обставину. Це мало вирішальне значення для судового рішення.
Ініціювати процедуру досудового врегулювання може як кредитор, так і боржник. У випадку, коли сторони вирішують спробувати вирішити суперечку мирним шляхом, вони мають обрати спосіб, що буде максимально вигідним для обох сторін.
Одним із найбільш поширених способів є переговори. Для успішних переговорів важливо переконати кредитора в їхній необхідності. Часом листи до банку можуть залишатися без відповіді, але після зустрічі з представником банку у суді виявляється, що запропонований боржником варіант розв'язання конфлікту є правильним. У такому разі суд може встановити перерву, щоб банк переглянув запропоноване компромісне рішення.
Розглянемо різні можливі варіанти угод між кредитором та боржником.
- Надання відстрочки виконання зобов'язання
Для отримання відстрочки необхідно звернутися до банку з листом, зверненим до керівництва, де пояснюється причина тимчасової неплатоспроможності та проситься про відстрочку оплати кредиту без нарахування неустойки.
Банк вирішує про відстрочення, оцінюючи кредитоспроможність на основі таких критеріїв, як: забезпеченість власними коштами, репутація позичальника та оцінка його продукції чи послуг.
- Повне або часткове припинення основного зобов'язання (новація)
Новація - це заміна первісного зобов'язання новим за домовленістю сторін. Вона може полягати у зміні відсоткової ставки, пролонгації строку погашення боргу чи зміні графіка погашення.
- Надання розстрочки наявного боргу
Після отримання повідомлення від банку про борг, боржнику слід з’ясувати суму та період боргу та подати запит до банку для надання актів звірки взаєморозрахунків.
Потім боржник може звернутися до банку з проханням розстрочити борг на визначений період, представивши інформацію про свої доходи, діяльність та квитанції про сплату боргу.
Всі узгоджені угоди зазвичай підтверджуються забезпеченням, наприклад, заставою.
Зазначена процедура врегулювання конфлікту може забезпечити економію часу, заощадження фінансових ресурсів та збереження репутації сторін. Однак існують ризики, такі як недостатня гарантія інтересів сторін, тому часто використовується поєднання позасудових та судових процедур. Наприклад, кредитор може звернутися до суду, але паралельно вести переговори з боржником про позасудове врегулювання, що може призвести до досягнення мирової угоди.
Ключова роль у цьому процесі належить юристу, який виступає представником боржника.
Основні етапи досудового вирішення спору та укладення мирової угоди включають:
Переговори: Юрист боржника веде переговори з кредитором з метою досягнення взаємоприйнятних умов та уникнення судового розгляду.
Визначення правової позиції: Юрист аналізує правову ситуацію, оцінює можливості вирішення спору та визначає стратегію досягнення компромісу.
Підготовка договору: Після досягнення узгоджених умов, юрист готує проект мирової угоди, який містить умови врегулювання спору та взаємні зобов'язання сторін.
Підписання: Після узгодження тексту договору, сторони підписують мирову угоду.
Мирова угода, тобто правова позиція з кредитором є юридично обов'язковим документом, який закріплює взаємні зобов'язання сторін та визначає умови погашення боргу. Вона є результатом конструктивних переговорів та взаємоприйнятних умов, які задовольняють інтереси обох сторін, тобто тут присутні і боржник і кредитор.
Отже, досудове врегулювання спорів та укладення мирової угоди з кредитором вимагає професійної підготовки та уміння ефективно вести переговори з метою досягнення конструктивного рішення, що враховує інтереси всіх сторін.
Ця стаття створена для надання загальної інформації та не може служити юридичною консультацією. Рекомендується звертатися до кваліфікованого юриста для отримання індивідуальної консультації з питань соціального права.
