Детальніше
Дата публікації: 21.03.2024
Кожна людина, у своєму житті має справу з інститутом спадкування. Адже, з появою приватної власності, людина може бути спадкоємцем або ж спадкодавцем.
Спадкування за заповітом - це один із способів передачі прав та обов’язків після смерті особи. Українське законодавство містить чіткі правила щодо спадкування за заповітом, які варто враховувати при створенні та виконанні заповіту. Розглянемо основні аспекти спадкування за заповітом в Україні та процедури, які необхідно дотримуватися для його виконання.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗАПОВІТ
Що таке заповіт ?
Заповіт - це особисте розпорядження особи у формі документу, у якому особа визначає, яким чином потрібно розподілити її майно після своєї смерті. Щоб заповіт мав юридичну силу, він повинен бути складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення.
Як оформляється заповіт ?
Заповіт є письмовим документом, який особисто підписується заповідачем. У заповіті обов’язково має бути зазначено місце та час його складення, він має бути посвідчений нотаріусом.
Як написати заповіт ?
Документ потрібно назвати «Заповіт», писати розбірливо, зазначити кількість примірників заповіту (якщо ви пишете заповіт на фронті бойових дій, вкажіть у кого зберігаються примірники заповіту). Детально пропишіть кому і яке майно ви заповідаєте, якщо у вас є ідентифікуюча інформація про рухоме чи не рухоме майно і спадкоємців, то вкажіть її). Можете не перейматись за правильність юридичного формулювання, головне детально ідентифікуйте майно та спадкоємців.
На випадок не можливості особисто підписати заповіт або ж його нотаріально посвідчити, законодавець передбачив відповідний порядок дій. Так, заповіт може підписати інша особа у присутності заповідача, підпис якої засвідчується нотаріусом.
Як посвідчити заповіт у випадку відсутності нотаріуса?
У випадку відсутності нотаріуса, заповіт може бути посвідчений при свідках іншими особами: посадовою особою сільської ради; головним лікарем або черговим лікарем лікарні чи іншого закладу охорони здоров’я, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку; капітаном морського або річкового судна; начальником пошукової або іншої експедиції; командиром військової частини або військового формування; начальником установи виконання покарань; начальником слідчого ізолятору; консули та посли України в інших країнах
Про таємницю заповіту
Особи, яким під час укладання заповіту став відомий факт його складання та його зміст, не мають права розголошувати таку інформацію. У випадку бажання, щоб взагалі ніхто не знав про зміст заповіту, заповідач може написати секретний заповіт. Такий заповіт нотаріус посвідчує без ознайомлення з його змістом.
ПРАВА ТА МОЖЛИВОСТІ ЗАПОВІДАЧА ПІД ЧАС СКЛАДАННЯ ЗАПОВІТУ
Хто може бути спадкоємцями?
Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями будь-яких осіб не залежно від наявності сімейних зв’язків. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також і юридичні особи.
Про обов’язкову частку у спадщині найближчих рідних, які потребують соціального захисту
Законодавець гарантує право на отримання обов’язкової частки у спадщині малолітнім, неповнолітнім, повнолітнім непрацездатним дітям спадкодавця, непрацездатному другому з подружжя та непрацездатним батькам. Такою обов’язковою часткою є половина частки, яка належала б кожному з них у разі розподілу всього майна рівними частинами між ними як спадкоємцями за законом.
Про право покладення інших обов’язків на спадкоємців
Заповідач має право доручити спадкоємцю чи спадкоємцям виконати за рахунок успадкованого майна визначені ним дії на користь особи, яка не є спадкоємцем або передати такій особі у власність або користування визначене ним майнове право або річ. Зокрема, у випадку набуття у власність спадкоємцем об’єктів нерухомого або рухомого майна, заповідач може покласти обов’язок на такого спадкоємця надати визначеній заповідачем особі право користування майном. Таке право не передається у спадок не може бути відчуженим, однак воно зберігається у разі наступного продажу успадкованого майна.
Заповідач може зобов’язати спадкоємця виконати дії немайнового характеру.
Про заповіт з умовою.
Заповідач має право обумовити прийняття визначеного майна у спадок особою наявністю певної умови, яка має існувати на час його смерті. Про визначену умову може не знати особа і її настання може не залежати від її волі.
Про право на заповіт подружжя
На спільну сумісну власність, набуту за час шлюбу, подружжя може скласти спільний заповіт. За спільним заповітом, частка спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить у власність другого з подружжя. А після смерті останнього, все майно, яке було спільною сумісною власністю подружжя успадковують особи, які були визначені подружжям за їх спільною згодою.
Про право заповісти визначену заповідачем частину майна
Складення заповіту можливе на частину майна заповідача. Тоді інша частина майна, яка не була охоплена заповітом, буде спадкуватись за законом на загальних підставах.
Про право скасувати або змінити заповіт
Заповідач, який склав заповіт, може у будь-який час його скасувати та скласти заповіт новий. Навіть якщо заповідач не скасує попередній заповіт але складе новий заповіт на те саме майно, то попередній заповіт не матиме юридичної сили. Окрім цього, заповідач може у будь-який час внести зміни до складеного заповіту. Може бути випадок, коли останній заповіт буде визнано недійсним, у такому випадку попередній заповіт не набуває чинності.
Про визнання заповіту недійсним
Недійсність заповіту може бути визнано судом лише за позовом заінтересованої особи. Якщо заповіт складений з порушенням вимог до форми та посвідчення тоді він не має юридичної сили і є нікчемним.
ВИСНОВОК
Отже, спадкування за заповітом і оформлення заповіту є важливим аспектом цивільного права, який надає заповідачу широкі можливості розпорядження своїм майном після його смерті. Правильно складений заповіт дозволяє не лише визначити спадкоємців, але й врахувати їхні індивідуальні потреби та виконати особисті побажання заповідача. Таким чином, знання загальних положень про заповіт та прав і можливостей заповідача є важливим для кожного громадянина, який прагне забезпечити належний розподіл свого майна після смерті.
