Дата публікації: 03.04.2024
Навчаюсь на третьому курсі Державного університету економіки і технологій. Спеціалізуюсь на договірному, господарському та корпоративнмоу праві, зокрема, надаю консультації та пишу фахові статті.
Чинне законодавство надає можливість подружжю самостійно визначати правовий режим свого майна, встановлювати порядок користування ним та інші аспекти, які є вкрай важливим для подружнього життя. Все це стає можливим шляхом укладення відповідних договорів, провідним серед яких є шлюбний договір, що являє собою угоду між подружжям, а також між особами які вже подали заяву на реєстрацію шлюбу про врегулювання майнових відносин, прав та обов’язків під час шлюбу. За своєю правовою природою шлюбний договір є правочином і відповідно його регулювання може здійснюватися на тільки Сімейним кодексом, але й паралельно й цивільним законодавством, зокрема й в частині визнання даного договору недійсним. Під недійсним договором варто розуміти такий, що не створюватиме ніяких правових наслідків для сторін які його уклали, окрім тих, які пов’язані із його недійсністю.
Особливості визнання шлюбного договору недійсним:
Ключовим аспектом, на який варто звернути увагу перед тим як подавати позов до суду – це наявність підстав для визнання договору недійсним. Окрім тих підстав, що містяться в ЦКУ, необхідно враховувати й ті, що випливають із особливостей шлюбного договору, а саме: недотримання нотаріальної форми, невідповідність змісту вимогам законодавства, неналежний суб’єктний склад, а також укладення договору під впливом обману, або ж помилки. Кожна із вищеперелічених підстав потребує додатковї конкретики. Спершу щодо нотаріальної форми, то відповідно до ст. 94 СКУ встановлюються форма шлюбного договору, а саме письмова із обов’язковим нотаріальним посвідченням, а тому якщо сторони не дотрималися даної вимоги законодавством це викличе правові наслідки у вигляді наявності підстав для недійсності укладеного між ними договору. Наступною із перелічених вище підстав є невідповідність змісту вимогам законодавства і це є ключовим моментом, на яких сторони повинні звернути увагу, формулюючи положення договору. Вимоги до змісту договору містяться в ст. 93 СКУ і зокрема вони стосуються заборони на врегулювання особистих немайнових відносин, зменшення обсягу прав дитини, а також шлюбний договір не повинен містити положення за яким би передавалася одному з подружжя у власність нерухомість чи інше майно у власність. Під неналежним суб’єктним складом варто розуміти вимогу законодавства, яка стосується укладення правочинів особами, що мають необхідний обсяг дієздатності. Договір варто укладати в той момент коли дієздатна особа може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Ну і щодо укладення договору під впливом помилки, обману, або ж у разі застосування насильства до однієї із сторін, то цивільне законодавство містить вимогу до дійсності правочинів, що стосується наявність вільного волевиявлення у обох сторін. Такі обставини як фізичний, психічний тиск, обман, помилка виключають волевиявлення особи і відповідно є наявною підстава для визнання укладеного договору недійсним. Ініціювати процес визнання недійсності може як один із подружжя, так і треті особи, якщо їх права та інтереси ним порушуються. Варто звернути увагу, що укладати договір можуть наречені, але звернутися до суду для визнання його недійсності можуть тільки подружжя, тобто дружина, або ж чоловік шлюб між якими офіційно зареєстрований. Зокрема це пояснюється тим, що договір який укладений між нареченими вступає в дію тільки з моменту державної реєстрації.
Процедура визнання шлюбного договору недійсним:
Аналізуючи зміст ст. 103 СКУ можна дійти до висновку, що для визнання недійсності укладеного шлюбного договору необхідне звернення до суду. Дані справи розглядаються в судах загальної юрисдикції в рамках позовного провадження. Один із подружжя, або ж третя особа повинні скласти позов в якому зазначити найменування суду, короткий виклад обставин, зміст позовних вимог, обставини яким дані вимоги обґрунтовуються, зазначити перелік доказів , які додаються до позову. Особливої уваги потребує аспект зібрання доказів, адже від того наскільки зміст позову підтверджуватиметься доказами, зокрема ті підстави недійсності, що зазначені вище, буде залежати успіх у справі. Варто враховувати й те, що позовна давність в такому випадку не застосовується, а тому позивач може звертатися для захисту свого права не обмежуючи себе будь-якими строками.
Консультація адвоката з сімейних питань:
Оскільки дана категорія справ є досить складною, то вкрай необхідним є сімейний адвокат. Консультація юриста у сімейних справах може знадобитися на будь-якому етапі, починаючи із зібрання доказів, закінчуючи представленням інтересів під час судових засідань. Отже. Допомога сімейного юриста – це незамінний інструмент досягнення успіху у суді.
