Дата публікації: 06.04.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
З 1 січня 2023 року до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105 - XIV (Далі – Закон 1105) внесено зміни, зокрема частину першу статті 22 викладено у новій редакції, а саме прописано, що «страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності)».
Слід зауважити, що у разі тимчасової непрацездатності працівника роботодавець здійснює як правило, крім випадків встановлених законодавством дві виплати:
- оплату перших 5 днів непрацездатності, що виплачується за рахунок
власних коштів;
- допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за рахунок
Пенсійного фонду, що призначається починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності;
Примітка: оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках зазначених у пп. 1 та 7 ч. 1 ст. 15 Закону №1105, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку встановленому КМУ.
Щодо оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності:
Порядок оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що трапилось внаслідок травми, непов’язаної з нещасним випадком н виробництві, за рахунок коштів роботодавця. Дане питання урегульоване постановою КМУ №440 від 26 червня 2015 року (Далі – Порядок №440). Згідно до п. 440 Порядку – оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у вигляді матеріального забезпечення, що повністю або ж частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Відповідно до законодавства основне місце роботи – це місце, де працівник працює на підставі укладеного договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі – п. 12, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є листок непрацездатності, який сформований в Електронному реєстрі листків непрацездатності, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 червня 2021 року №1234.
Інформацію про сформований листок втрати працездатності працівника роботодавець отримує через свій кабінет страхувальника на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Інформація щодо трудових відносин працівника з тим чи іншим страхувальником базується на даних з Реєстру застрахованих осіб.
Помилки, які впливають на формування листка непрацездатності й підставу для виплат:
На практиці часто мають місце випадки, коли на дату формування листка непрацездатності роботодавцем не було подано повідомлення про прийняття на роботу працівника, звіт ЄСВ, допущені помилки службами персоналу, зокрема не розглянуті страхувальниками своєчасно заяви застрахованих осіб про зміну заяви щодо визначення основного місця роботи, не прийняті рішення про звільнення працівника через бойові дії і втратою внаслідок цього зв’язку із роботодавцем, що в свою чергу призводить до конфліктів.
