Дата публікації: 11.04.2024
Українське законодавство містить відповідні положення щодо стягнення аліментів на утримання членів сім'ї. Зазвичай, законодавство передбачає стягнення аліментів на дитину, а також на користь одного з подружжя в разі, коли він/вона перебуває у потребі. Це означає, що в разі, якщо одне з подружжя залишається без достатніх фінансових ресурсів для забезпечення свого утримання, воно може мати право на отримання аліментів від іншого подружжя.
Процедура стягнення аліментів може відрізнятися залежно від конкретних обставин, таких як статус подружжя (чи розлучені, чи проживають разом), фінансовий стан обох сторін та інші фактори.
Аліменти на користь іншого з подружжя можуть сплачуватися двома способами:
- Шляхом укладення договору про надання утримання одному із подружжя. Договір подружжя про надання утримання може бути укладений між чоловіком і дружиною з метою визначення умов фінансової підтримки одного з подружжя після розірвання шлюбу або в інших ситуаціях, коли це необхідно. Такий договір може містити умови щодо розміру аліментів, строків їх виплати, а також інші важливі умови. Важливо зазначити, що вказаний договір має бути письмовим, а також має бути посвідченим нотаріусом.
- Шляхом звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання одного із подружжя.
Основні аспекти стягнення аліментів та порядок стягнення аліментів на утримання іншого з подружжя:
- Право на утримання має інший з подружжя, який є непрацездатним (є пенсіонером, має інвалідність), а також коли одне з подружжя залишається без достатнього фінансового забезпечення (його доходи не забезпечують йому відповідного рівня життя). Важливим аспектом є те, що інший з подружжя має бути в такому фінансовому стані, який забезпечить йому можливість утримувати дружину чи чоловіка, які цього потребують;
- Після того, як шлюб розірвано, право на утримання зберігається. Чоловік (дружина) має надавати матеріальну допомогу колишньому з подружжя, якщо він чи вона стали непрацездатними під час шлюбу, або протягом року після його розірвання. Якщо особи проживали у шлюбі не менше 10 років, і після розлучення жінці залишилося 5 років до пенсії, вона також має право на отримання фінансової допомоги від чоловіка. Також, протягом трьох років після розірвання шлюбу право на фінансову підтримку з боку колишнього чоловіка має жінка, яка в шлюбі не мала змоги працювати та отримати освіту для цього, так як займалася сімейними справами. В усіх цих випадках право на утримання виникає лише тоді, якщо один із подружжя має таку змогу;
- Українське сімейне законодавство передбачає, що у дружини є право на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини до моменту досягнення дитиною трирічного віку (у разі вад розвитку у дитину – до 6 років). Це право базується на принципах соціального захисту матері та дитини, а також на принципах рівності статей. Коли дружина перебуває у стані вагітності, вона може виявити збільшені потреби у фінансовій підтримці, зокрема на медичне обслуговування, харчування та інші витрати, пов'язані з вагітністю та подальшим вихованням дитини. У разі проживання з дитиною, дружина також може мати право на утримання від чоловіка. Це може включати покриття витрат на харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та інші потреби, пов'язані з вихованням та утриманням дитини. Дане право дружина має незалежно від того, які вона має доходи, і якщо чоловік таку допомогу може надавати.
Якщо інший з подружжя в передбачених законом випадках добровільно не надає допомогу іншому з подружжя, подається позовна заява про стягнення аліментів в суд. Зазвичай, вирішення питання про утримання базується на розгляді судом конкретних обставин справи. Судом при визначенні права на утримання враховується: фінансовий стан сторін (суд оцінює фінансову здатність кожного з подружжя забезпечувати власне утримання та утримання іншого подружжя); статус сторін (наявність дітей, їх кількість, вік та потреби також можуть впливати на рішення суду щодо утримання); стандарт життя під час шлюбу: (суд може врахувати стандарт життя, який підтримувався під час шлюбу, при визначенні необхідного рівня утримання після розриву подружжя); здатність до заробітку (якщо одне з подружжя може працювати та забезпечувати собі достатній рівень доходу, це може вплинути на рішення суду щодо утримання); інші обставини (суд також може врахувати інші обставини, які є важливими для кожної конкретної справи). Від даних обставин також залежить розмір стягнення аліментів.
Саме тому при вирішенні питання про стягнення аліментів варто звернутися до спеціаліста в області права, який допоможе позов про стягнення аліментів подати до суду згідно норм закону.
