Детальніше
Дата публікації: 15.03.2023
В адвокатській діяльності здійснюю ефективне представництво та захист Ваших інтересів, юридичний супровід бізнесу. Спеціалізуюся на військовому, цивільному, адміністративному та кримінальному праві.
У випадку визнання боржником свого зобов’язання, з метою урегулювання правовідносин, що виникли, практика правозастосування виокремлює саме мирову угоду як найбільш ефективний спосіб припинення спору. Це пов'язано з тим, що умови врегулювання спору у мировій угоді встановлюють самі сторони, виходячи зі своїх інтересів та можливостей у ході переговорів, що сприяє збереженню стійких сприятливих відносин між ними.
Рух розвитку альтернативних шляхів вирішення спорів, сприяє укріпленню правової концепції мирової угоди, яка в першу чергу ґрунтується на принципі свободи договору.
- Мирова угода передбачена цивільним та господарським процесуальним законодавством, адміністративним законодавством також передбачено інститут подібний до мирової угоди який має назву «примирення сторін». Особливістю мирової угоди є те, що вона укладається на підставі взаємних поступок і стосується лише прав та обов’язків сторін, тобто відносини, що регулюються мають бути чітко визначеними. Предмет мирової угоди має відповідати як вимогам закону, так і вимогам розумності та добросовісності.
- За загальним правилом, на будь-якій стадії судового процесу сторони можуть укласти мирову угоду і зробивши спільну письмову заяву повідомити про це суд. Однак на практиці іноді виникають труднощі, коли сторони бажають укласти та подати до суду для визнання мирову угоду після ухвалення судового рішення і до набрання ним законної сили або після набрання ним законної сили та до відкриття виконавчого провадження. Розглянемо обидва варіанти.
- Що стосується укладення мирової угоди після набрання рішенням суду законної сили без відкриття виконавчого провадження, то така практика існувала до 30.09.2020, коли Верховним Судом у справі № 753/16296/14-ц, вперше було сформовано правову позицію за якою встановлено, що реалізація зазначеного права можлива лише за наявності відкритого виконавчого провадження, тобто в процесі примусового виконання рішення суду.
Закон визначає завершальною стадією судового процесу виконавче провадження, тобто судовий розгляд справи припиняється, разом з тим, захист прав продовжується у формі виконання судового рішення.
- Таким чином рішення слід звернути до виконання, а вже після відкриття виконавчого провадження – звернутися до виконавця з укладеною мировою угодою або заявою про відмову стягувача від примусового виконання. Своєю чергою, на виконавця покладено обов’язок передати документ до суду не пізніше триденного строку з моменту його отримання. Процесуальним наслідком затвердження судом мирової угоди слугуватиме закінчення виконавчого провадження
- У випадку, коли рішення по справі ухвалено, однак не набрало законної сили, сторони позбавлені процесуальної можливості звернутися з мировою угодою до суду, яким його було ухвалено без відкриття виконавчого провадження. Однак, з аналізу законодавства вбачається, оскільки укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом та до ухвалення за результатами такого розгляду судового рішення, сторони наділені правом укласти мирову угоду у суді вищої інстанції й така практика є численною. Таким чином із подачею апеляційної або касаційної скарги та після відкриття провадження у справі відповідної інстанції, сторони поновили своє право на укладення та затвердження мирової угоди безпосередньо у суді, окрім того, перевагою є те, що у такому випадку рішення нижчої інстанції не може бути звернено до виконання.
- Вважаю за необхідне зазначити, що якщо спір знаходиться на розгляді суду, то укладаючи мирову угоду сторона-боржник є юридично більш захищеною порівняно з укладанням, наприклад договору про добровільне відшкодування збитків. Законом не заборонено у разі визнання вимог та надання згоди добровільного відшкодування, укладати договір про добровільне відшкодування збитків, однак які ризики несе в собі такий договір, якщо він укладений постфактум наявного судового процесу або судового рішення за цим договірним зобов’язанням, яким вже встановлено обов’язок відшкодування завданої шкоди - розглянемо далі.
По-перше, при укладенні договору про добровільне відшкодування збитків первинним наслідком є те, що таким чином стороною боржника визнається наявність боргу та його розміру. У разі урегулювання правовідносин сторін шляхом укладення такого договору – на спірні правовідносини не поширюватимуться вимоги, що були правовою підставою пред’явлення первинного позову. Отже, якщо зобов’язання за укладеним договором буде виконуватися неналежно – це може слугувати підставою для позову у зв’язку із невиконанням договірного зобов’язання.
По-друге, необхідно розуміти що такий договір укладається між сторонами та судом не затверджується, на відміну від мирової угоди. Таким чином, сторона – боржник за договором, може опинитися у ситуації, коли постане необхідність доведення наявності такого договору та фактичного виконання зобов’язань за ним. Це пов’язано з тим, що у випадку недобросовісності кредитора за цим договором та за сумісництвом позивача у справі у якій рішення набрало законної сили - він не позбавлений фактичної можливості звернути рішення суду до виконання, оскільки про наявність договору про добровільне відшкодування збитків ані суду, ані органам примусового виконання рішень – не відомо.
Договір може передбачати умови за якими сторони погодили, що після фактичного зарахування відшкодування збитків на розрахунковий рахунок кредитора, кредитор добровільно відмовляється від подання будь-яких виконавчих документів для примусового виконання рішення суду, однак жодної юридичної сили для органів примусового виконання рішень такі положення нести не будуть. Наведе пов’язане з тим, що договір укладений між сторонами, породжує юридичні наслідки для сторін самого договору, а не для третіх осіб, органів, установ чи організацій.
Таким чином, ризиковість укладення подібного договору полягає в тому, що це не унеможливлює звернення позивача у справі у якій рішення набрало законної сили до виконання такого рішення. В такому випадку, навіть у разі повного відшкодування збитків, перед боржником постане потреба доведення факту виконання своїх зобов’язань.
З розвитком науки та техніки нові суспільні відносини, що виникають, зумовлюють деталізацію правового регулювання та розширення його сфери, в результаті цього кількість, складність і масштабність правових спорів збільшується, у зв’язку з чим розвиток інститутів врегулювання спорів стає дедалі актуальнішим. Перед сторонами поставатиме необхідність оцінки ризиків, можливих фінансових втрат, окрім того, вирішення спору мирним шляхом – це напружена праця сторін або осіб, що здійснюють їх представництво по досягненню згоди, пошуку компромісу, підготовки аргументації, що зі свого боку потребуватиме часу та поступок.
