Дата публікації: 17.03.2023
Юрист, закінчила Національний університет «Одеська юридична академія» з відзнакою. З 2017 року спеціалізуюсь на юридично-освітніх та загальноправових питаннях. Є досвід в нормотворчості локальних актів місцевої влади. Є автором юридичних статей, наукових публікацій та статей в освітньому середовищі. Ментор юридичної клініки «Veritas”. Власник юридичного блогу «Educational_law_ua» в інстаграм
Визначення місця проживання дитини
В практиці сімейного права досить актуальним та суперечним нюансом під час розірвання шлюбу між чоловіком і жінкою, які мають дитину, є питання щодо визначення місця проживання останньої. Суперечності виникають через існування багатьох аспектів, таких як вік дитини, суб’єктивна думка батьків та багато інших нюансів.
Щоб розібратися в даному питанні передусім слід звернути увагу на особливості нормативного врегулювання, яке тлумачить Сімейний кодекс України (далі – СКУ).
Так ст. 160 СКУ встановлює наступні обмеження за віковим нюансом:
- місце проживання такої дитини має визначатися за згодою батьків. якщо дитина не досягла десяти років;
- місце проживання такої дитини має визначатися за спільною згодою батьків і самої дитини, якщо дитина досягла десяти років;
- місце проживання такої дитини має визначатися нею самою, якщо дитина досягла чотирнадцяти років.
Варто зауважити, що відповідно до сімейного законодавства у разі якщо батьки дитини у процесі своїх взаємовідносин не змогли знайти спільного рішення щодо місця проживання їх дитини, їх суперечності в даному питання можна вирішити звернувшись до органів опіки та піклування або через суд.
Основною метою вирішення зазначеного питання є забезпечення найкращих інтересів дитини, що прямо прописано в ст.1 Закону України «Про охорону дитинства».
Слід наголосити, що у разі, якщо батько/мати дитини зловживають спиртними напоями чи вживають засоби наркотичного сп’яніння, а також не мають самостійного доходу та може своєю поведінкою здійснити шкоду розвитку та здоров’ю дитини – такими батьками не може бути визначене місце проживання дитини.
А чи існує процедура врегулювання такого спору без залучення органів опіки та піклування чи суду?
- Чинним законодавством встановлена можливість врегулювання такого питання шляхом укладення договору на здійснення батьківських прав і виконання обов’язків одним із батьків, який проживає окремо. Тут слід звернути увагу, що за умови недотримання умов такого договору передбачається відшкодування моральної та матеріальної шкоди, яка була завдана іншому з батьків. Сторонами зазначеного договору є батько і мати дитини, така угода укладається в письмовій формі на підлягає нотаріальному посвідченню.
- Варто зазначити декілька слів щодо процедури встановлення місця проживання дитини через органи опіки та піклування.
- На сьогодні дуже зручний алгоритм роз’яснення такої процедури розтлумачено на порталі Дія.
- Щоб отримати таку послугу слід звернутися до ЦНАПів або місцевих державних адміністрацій чи виконавчих комітетів міськиї, селищних, сільських рад.
- Після подання документів, комісія з робітників служби у справах дітей здійснюють свої обов’язкові процедурні дії. Наприклад відвідують дитини або проводять співбесіди з батьками. За результатами проведеної роботи складається відповідний акт обстеження умов проживання дитини та виокремлюються певні висновки.
Зазначена процедура є безкоштовною для осіб, які звернутися в зазначені вищі органи.
Як вже зазначалося ще одним варіантом вирішення такого спору є можливість звернення до суду. Так батьку/матері слід до судових органів надати позовну заяву та всі додані документи та їх копії, такі як свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про народження дитини та інши документи, необхідні для вирішення даного спору. Звернутися до суду має право як батько/матір дитини особисто, так і через представника.
