Детальніше
Дата публікації: 18.04.2024
На практиці часто виникають питання невиплати, або затримки виплати заробітної плати працівникам, що прямо суперечить чинному законодавству.
Так, невиплата або затримка виплати заробітної плати може мати місце коли працівник працює на підприємстві, а також коли працівник звільнився з того чи іншого підприємства, та йому не виплатили належні йому суми коштів. В двох цих випадках алгоритм дій дещо відрізняється.
Заробітна плата - це сума грошей, яку працівник отримує від роботодавця за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати може варіюватися в залежності від різних факторів, таких як кваліфікація працівника, тип роботи, ринкові умови, а також регулювання уряду або угода між сторонами праці.
Зробітна плата це основна форма компенсації за працю, яка має бути виплачена працівнику щомісяця, щотижня або за іншим графіком, який визначається угодою між працівником і роботодавцем, але не рідше ніж два рази на один місяць через проміжок часу, що не може перевищувати шістнадцяти календарних днів.
Як діяти, якщо роботодавець не виплачує, або виплачує невчасно заробітну плату працівникові? В даному випадку можливе стягнення заробітної плати через суд. При цьому, працівник ще має право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Крім того, в Україні згідно з Трудовим кодексом та іншими законодавчими актами передбачені певні вимоги щодо виплати заробітної плати у разі звільнення працівника. Основні аспекти цих виплат включають:
- Час, коли має бути виплачена заробітна плата при звільненні працівника: Уся заробітна плата має бути розрахована і виплачена працівнику у день звільнення. У тому випадку, коли особа у день звільнення не працювала, наприклад була вихідна, то невиплачені суми мають бути виплачені йому не пізніше дня, наступного за днем пред’явлення таким працівником вимоги про розрахунок.
- Обов’зок роботодавця повідомити про невиплачені суми заробітку. Роботодавець має обов'язок письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, зазначаючи окремо кожний вид виплати. Ці виплати можуть охоплювати: основну заробітну плату (сума, яка нарахована та виплачена працівнику за фактично виконану роботу в останньому періоді його роботи); додаткову заробітну плату (це може включати премії, бонуси, нараховані за досягнення певних результатів або за іншими критеріями, які передбачені умовами трудового договору чи колективного договору); заохочувальні та компенсаційні виплати (це може включати компенсації за невикористаний відпустковий час, компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю під час виконання роботи, та інші компенсаційні виплати); інші виплати (це можуть бути різноманітні виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору або законодавства, такі як відшкодування за невикористаний лікарняний, відпусткові, компенсація за працю в наднормовий час тощо). В будь-якому випадку, роботодавець повинен надати працівнику письмове повідомлення про ці суми у день їх виплати або в момент звільнення працівника. Ця інформація має бути надана працівнику у вигляді розрахункового листа або іншого документа, який чітко вказує суми кожного виду виплати.
- Право працівника на стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. В Україні працівники мають право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не виплатив їм належну заробітну плату у встановлений законодавством термін. Згідно з Трудовим кодексом України, якщо роботодавець не виплатив працівнику заробітну плату у терміни, встановлені трудовим законодавством, або умовами трудового договору, працівник має право на компенсацію у розмірі не менше середнього заробітку за час затримки розрахунку. Отже, якщо роботодавець затримує розрахунок заробітної плати при звільненні, працівник може звернутися до суду для стягнення компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку. Суд вирішить питання про стягнення цієї компенсації на користь працівника, якщо визнає, що роботодавець порушив його права щодо вчасної виплати заробітної плати.
У випадку, коли працівник не отримав своїх належних сум заробітної плати і роботодавець відмовляється виплатити їх добровільно, працівник має право звернутися до суду для стягнення цих коштів у судовому порядку.
Основні кроки, які працівник може здійснити для стягнення невиплаченої заробітної плати у судовому порядку, включають:
- Подання позову: Працівник для стягнення заборгованості із зарплати повинен подати позов до суду, у якому зазначити всі обставини, пов'язані із відмовою роботодавця виплатити заробітну плату.
- Розгляд справи: Суд розгляне справу про стягнення заробітної плати та вислухає докази від обох сторін. Якщо суд визнає правоту працівника, він може видати рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати на користь працівника.
- Виконання рішення: Якщо рішення суду стосується стягнення заробітної плати, роботодавець повинен виконати це рішення. Якщо він не виконує рішення добровільно, працівник може звернутися до виконавчої служби для примусового виконання рішення.
- Примусове виконання: Виконавча служба може застосувати різні заходи примусового виконання, такі як арешт майна, вилучення коштів з банківського рахунку роботодавця тощо, для забезпечення виплати заборгованості заробітної плати.
Отже, стягнення заробітної плати у судовому порядку є одним зі способів, який може застосовуватися працівником для стягнення боргу із зарплати у випадку, якщо роботодавець не виплачує її добровільно.
