Детальніше
Дата публікації: 20.04.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Нагадаємо, що 24 грудня 2023 року набули чинності зміни в законодавстві щодо відпусток, передбачені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (далі — Закон № 3494). У зв’язку з цим розширено перелік періодів, які не формують «відпускний» стаж працівника. Тож давайте розбиратися, які періоди тепер будуть зараховуватися у «відпускний» стаж для щорічної відпустки.
Період військової служби
Зміни щодо зарахування періоду військової служби до «відпускного» стажу відбулися вже давно. Нагадаємо, що завдяки Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» з 19 липня 2022 було:
- скасовано обов’язок роботодавців зберігати середній заробіток за працівниками, які перебувають на військовій службі (зміни були внесені до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП);
- виключено період військової служби, протягом якого за працівником не зберігався середній заробіток (зберігалися лише місце роботи та посада) з періодів, які дають право на щорічну основну відпустку (оновлено п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504).
А отже, дні військової служби, що припали на період після 19 липня 2022 року, не зараховуються до стажу для надання щорічної відпустки працівників, за якими не зберігається середній заробіток відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП.
На той час ще залишалися деякі категорії працівників, за якими роботодавець повинен був зберігати середній заробіток у період військової служби (навіть після 19.07.2022). Адже таким працівникам збереження середнього заробітку було передбачено не частини третьої статті 119 КЗпП, а іншими нормами. До таких працівників належали:
а) педагогічні та науково-педагогічні працівники (ч. 2 ст. 57 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі — Закон № 2145), ч. 3 ст. 63 Закону України від 06 червня 2019 року № 2745-VIII «Про фахову передвищу освіту»);
б) добровольці ТРО (ч. 1 ст. 119 КЗпП).
Для них період військової служби включався до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Увага! З 24 грудня 2023 Законом № 3494 скасовано обов’язок роботодавця зберігати середній заробіток за час проходження військової служби за педагогічними та науково-педагогічними працівниками.
У зв’язку з цим вони втрачають право на «відпускний» стаж. Оскільки час військової служби педпрацівників, що припадає на період з 24 грудня 2023 року, не зараховуватиметься до стажу, що дає право на щорічну відпустку.
Водночас дні військової служби до 24 грудня 2023 року увійдуть до «відпускного» стажу таких працівників.
Щодо добровольців ТРО, то для таких працівників наразі діють ті ж самі правила формування «відпускного» стажу, що і до 24 грудня 2023 року.
Приклад 1. Педпрацівника мобілізували з 14.11.2022. 8 січня 2024 року його звільнено з військової служби. Наступного дня працівник став до роботи та надав заяву, в якій виявив бажання піти у щорічну основну відпустку з 15.01.2024. У нього не використані відпустки за два робочих роки з 11.01.2022 по 10.01.2023 та з 11.01.2023 по 10.01.2024. Тривалість відпустки за повністю відпрацьований робочий рік становить 24 календарних дні, оскільки роботодавець обмежив на період дії воєнного стану тривалість щорічної основної відпустки відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в період дії воєнного стану» (далі — Закон № 2136). Скільки днів відпустки можна йому надати?
За робочий рік з 11.01.2022 по 10.01.2023 працівник має право на 24 календарних дні. Незважаючи на те що він був мобілізований з 14.11.2022 (у цей час за ним зберігався середній заробіток відповідно до Закону № 2145).
За робочий рік з 11.01.2023 по 10.01.2024 «відпускний» стаж слід обчислювати з урахуванням такого:
- період військової служби з 11.01.2023 по 23.12.2023 зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це — 347 к. дн.;
- період військової служби з 24.12.2023 по 10.01.2024 не увійде до «відпускного» стажу працівника.
Кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки за робочий рік з 11.01.2023 по 10.01.2024 становить:
24 к. дн. х 347 к. дн. : 365 = 22,82 ≈ 23 к. дн.
Загальна кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки:
24 + 23 = 47 к. дн.
Відпустки без збереження зарплати
Якщо зараз зазирнути до пункту 4 частини першої статті 9 Закону № 504, то ви можете побачити, що у цій нормі досі вказано таке: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону № 504, включають до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку.
Виняток становлять лише відпустки, що надаються згідно з пунктом третім частини першої статті 25 Закону № 504, для догляду за дитиною до 6 (16, 18) років.
Але попереджаємо, що 24 грудня 2023 року (дата набрання чинності Законом № 3494) до статті 26 Закону № 504 були внесені зміни, завдяки чому цю норму було доповнено новою частиною (четвертою). Відповідно до неї, час відпустки без збереження зарплати, наданої відповідно до частин першої і третьої статті 26 Закону № 504, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. А отже, усі відпустки без збереження зарплати, що були надані працівнику з 24.12.2023 на підставі ст. 26 Закону № 504 (за сімейними обставинами, у зв’язку з карантином, дією воєнного стану), випадатимуть із «відпускного» стажу такого працівника.
Водночас дні безоплатних відпусток, що були надані на підставі статті 26 Закону № 504 до 24.12.2023 та припадають на період:
- по 23.12.2023 (включно), — зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку;
- з 24.12.2023, — не включаються до «відпускного» стажу працівника.
Зверніть увагу! Не змінився порядок зарахування до «відпускного» стажу:
- відпусток без збереження зарплати, що надаються на підставі статті 25 Закону № 504. Вони, як і раніше, зараховуються до «відпускного» стажу працівника. Виняток — безоплатні відпустки для догляду за дитиною до 6 (16, 18) років;
- відпустки без збереження зарплати для ВПО та тих, хто виїхав за кордон. Дні такої безоплатної відпустки й досі НЕ зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (підстава — ч. 4 ст.12 Закону № 2136-IX).
Приклад 2. Працівник прийнятий на роботу 27.01.2022. З 24.02.2022 він перебував у відпустці без збереження зарплати (спочатку карантинній, потім воєнній). Не виходячи із відпустки за власний рахунок, працівник звільняється 19.01.2024. Тривалість відпустки за повністю відпрацьований робочий рік становить 24 календарні дні. Скільки днів відпустки йому слід компенсувати при звільненні?
Цьому працівникові слід компенсувати дні щорічної основної відпустки, накопичені ним за два робочих роки:
- з 27.01.2022 по 26.01.2023;
- з 27.01.2023 по 19.01.2024.
За робочий рік з 27.01.2022 по 26.01.2023 працівник має право на 24 календарні дні відпустки. Оскільки в той час відпустки без збереження зарплати, надані за статтею 26 Закону № 504, зараховувалися до «відпускного» стажу працівників.
А ось за робочий рік з 27.01.2023 по 19.01.2024 «відпускний» стаж цього працівника слід обчислювати з урахуванням такого:
а) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зарахується лише період перебування працівника у відпустці без збереження зарплати з 27.01.2023 по 23.12.2023. Це — 331 к. дн.;
б) не увійдуть до «відпускного» стажу працівника дні перебування у неоплачуваній відпустці з 24.12.2023 по 19.01.2024.
Кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки становить:
24 к. дн. х 331 к. дн. : 365 к. дн. = 21,76 ≈ 22 к. дн.
Періоди, що формують «відпускний» стаж
«Відпускний» стаж, тобто стаж роботи, який надає право на щорічну основну відпустку, визначають відповідно до статті 82 КЗпП і статті 9 Закону № 504.
Згідно з цими нормами, до «відпускного» стажу працівників зараховуються такі періоди:
- Час фактичної роботипротягом робочого року, за який надається відпустка.
На цій підставі до «відпускного» стажу працівника увійде час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу, у тому числі й у випадку, коли жінка працює у відпустці для догляду за дитиною до 3 років на умовах неповного робочого часу. - Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавствомзберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Виняток — періоди військової служби без збереження середнього заробітку, передбаченого законодавством (див. вище). - Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування.
Виняток — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку.
На цій підставі до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку, включають періоди:
- відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- тимчасової непрацездатності.
Зверніть увагу! Якщо працівник під час періоду тимчасової непрацездатності / відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку не одержував допомоги по тимчасовій непрацездатності, то такий період випадає з його «відпускного» стажу (лист Мінекономіки від 15.06.2023 р. № 4706-05/28652-07).
- Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата в порядку, визначеному ст. 25 Закону № 504 (з урахуванням змін, внесених до ст. 26 Закону № 504 з 24.12.2023 — див. вище).
Виняток — період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504):
- 6-річного віку;
- 16-річного віку — якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлена інвалідність, хвора на важке перинатальне ураження нервової системи, важку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, важкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня;
- 18-річного віку — якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлена інвалідність, отримала важку травму, вимагає трансплантації органу або паліативної допомоги.
